Необхідність удосконалення систем електропостачання (СЕП) визначена розвитком промисловості, транспорту, будівництва, агропромислового комплексу. Підприємства цих галузей у складній інфраструктурі промислових центрів і міст - основні споживачі електричної енергії й обумовлюють високу щільність електричного навантаження з її перетворенням на інші види енергії за різних значень напруги і струму. Їхні СЕП характеризуються багаторівневими ступенями розподілу електроенергії; великими вузлами навантаження з різними видами перетворення параметрів електромагнітної енергії, складом електроприймачів; джерелами живлення від електроенергетичної системи (EEC), місцевих теплових електростанцій (ТЕС), синхронних компенсаторів, джерел реактивної потужності (ДРП), а в аварійних режимах - від двигунів, що перейшли на генераторний режим; значною розгалуженістю розподільних електричних мереж; зворотним впливом електротехнологічних процесів та великих електроприймачів на функціонування СЕП в аварійних режимах.

Створення та експлуатація СЕП пов’язані із значними витратами матеріальних ресурсів. Тому таку велику роль відіграє підвищення економічності СЕП з високим рівнем надійності роботи в різних умовах і режимах експлуатації, включаючи аварійні та післяаварійні режими. У цьому зв'язку до СЕП, їхніх режимів роботи і якості електроенергії, що можна оцінити на основі досліджень перехідних процесів, ставляться підвищені вимоги.

У країнах СНД і далекого зарубіжжя багато уваги приділяється розробці методів досліджень та розрахунку перехідних процесів, спрямованих на створення СЕП нового технічного рівня, збереження стійкості їх режимів з необхідним рівнем економічності, якості електроенергії, надійності і безпеки експлуатації. Вирішенню завдань, що виникають при аналізі та розрахунку перехідних процесів, значною мірою сприяє широке використання методів моделювання СЕП і засобів обчислювальної техніки, що дає можливість вибирати найбільш прийнятні схемні рішення й електричні характеристики елементів СЕП, а також досягати вищих значень показників їх економічності та надійності не тільки в нормальних, а й у перехідних режимах.

Перехідні процеси в електричних системах широко висвітлені в науковій та відповідній навчальній літературі. Узагальненого підручника з перехідних процесів у СЕП для студентів вузів тривалий час, на жаль, не було. Ідея написання підручника для вузів “Перехідні процеси в системах електропостачання” (К.: Вища школа, 1989) належала професорам В.М. Винославському та Г.Г. Півняку. У підготовку та редагування першого видання підручника [43] вагомий внесок зробив проф. B.М. Винославський.

Наукове надбання проф. В.М. Винославського має продовження в подальших дослідженнях його колег та учнів. Досвід світової електроенергетичної практики, розвиток сучасних електричних систем та мереж, зростання потужностей СЕП підприємств та виробництв, зміни в підходах до аналізу і розрахунків перехідних процесів та режимів у СЕП поставили нове завдання систематизувати та узагальнити цей матеріал і перевидати підручник за вимогами навчальної програми відповідної дисципліни для спеціальностей напряму підготовки “Електротехніка”. Підручник написано колективом авторів Національної гірничої академії України (Г.Г. Півняк, А.Я. Рибалко) та Національного технічного університету "КПІ” (В.М. Винославський, Л.І. Несен). Автор першого видання підручника [43] В.В. Прокопенко у зв’язку з тривалим закордонним відрядженням до Камбоджі не зміг взяти участі у написанні, доповненні та доопрацюванні нового видання і цю роботу виконав проф. В.М. Винославський.

Навчальні цілі нового підручника орієнтовані на вимоги освітньо-кваліфікаційних характеристик фахівців спеціальностей напряму “Електротехніка”, враховано специфіку перехідних процесів у СЕП порівняно з EEC. Більше уваги надано розрахункам електромагнітних перехідних процесів у розподільних мережах, обумовлених технологією виробництв. Значний обсяг матеріалу присвячений розрахункам стійкості вузлів навантаження СЕП у різних режимах і при різних видах збурень.

Особливість підручника - спільний виклад електромагнітних та електромеханічних перехідних процесів. При цьому автори намагалися чіткіше відбити єдність розгляду електромагнітних і електромеханічних перехідних процесів під час аналізу та розрахунків стійкості режиму СЕП. Аналізовані питання проілюстровані прикладами практичних розрахунків, що сприятиме самостійному вивченню, повнішому оволодінню матеріалом з формуванням понять та умінь і прищепленню студентам навичок до відповідних досліджень та розрахунків.

У підручнику використані основоположні праці вчених П.С. Жданова, C.О. Ульянова, В.А. Вєнікова, І.А. Сиромятникова, результати досліджень і наукових робіт академіків А.К. Шидловського, та Г.Г. Півняка, професорів Д.О. Арзамасцева, І.В. Жежеленко, Г.Я. Вагіна, В.М. Винославського та ін. У другому виданні враховані критичні зауваження, пропозиції та побажання авторам акад. А.К. Шидловського, професорів Д.О. Арзамасцева, І.В. Жежеленко, доц. В.А. Ладензона, науковців Вінницького державного технічного університету, за що їм автори щиро вдячні.

Структурно книга складається з вступу і двох частин. У першій частині розглянуто електромагнітні перехідні процеси, обумовлені виникненням коротких замикань, поперечної і поздовжньої несиметрії та викликані технологічними процесами в СЕП. Друга частина присвячена електромеханічним перехідним процесам, спільному впливу електромагнітних та електромеханічних процесів на стійкість режиму СЕП.

Для закріплення теоретичного матеріалу, окрім прикладів практичних розрахунків, наприкінці кожного розділу подані контрольні запитання і теми рефератів, що спрямують самостійну роботу студентів.

Автори з вдячністю приймуть зауваження та побажання, що будуть сприяти подальшому покращанню змісту підручника.