У контексті глобальних перетворень у світі сьогодні перед Україною постає нагальне завдання пошуку власної життєдайної стратегії розвитку в XXI столітті. Зволікання з вирішенням цього завдання - реальна загроза незворотних деградаційних процесів в українському суспільстві і довкіллі.

Важливо забезпечити високу якість життя нинішнього і майбутніх поколінь українського народу на основі збалансованого розв'язання проблем соціально-економічного розвитку, збереження екологічно сприятливого навколишнього середовища і раціонального використання та відтворення природних ресурсів. Однією із рушійних сил забезпечення процвітання України є ефективний паливно-енергетичний комплекс (ПЕК).

На початку XXI століття в енергетиці України ще залишилась невирішеною ціла низка надзвичайно складних, болючих проблем. Перш за все треба сказати, що ПЕК України був сформований як складова частина ПЕК колишнього СРСР. Тому він не відповідає вимогам до енергокомплексу незалежної держави і потребує докорінної перебудови. Мається на увазі і структура паливно-енергетичного балансу (ПЕБ), в якому переважають дорогі імпортні види палива, і структура виробництва в країні, в якому велика частка енергоємних виробництв, і структура генеруючих потужностей. Нам потрібна багатогранна структурна перебудова ПЕК і навіть перебудова всієї економіки країни з врахуванням енергетичного фактору. Другою важливою проблемою є зношеність та застарілість всього обладнання в паливно-енергетичній галузі -від шахт і свердловин до електричних станцій і мереж. Вирішення цієї проблеми, проблеми реконструкції, модернізації і заміни обладнання, потребує величезних коштів і зусиль. Третьою визначальною проблемою, а за значенням може і першою, є проблема енергозбереження. Не можна більше гріти не себе, а нашу планету, якою б дорогою вона нам не була, тим більше, що це не на користь самій планеті.

Ознаки стабілізації та підйому економіки країни дають впевненість в майбутньому і дозволяють вже ставити в нашій країні безпрецедентну за масштабами, багатогранністю та складністю задачу - переведення енергетики на якісно нову модель розвитку. Замість моделі кількісного розвитку, якій ми слідували впродовж багатьох десятків років, ми повинні перейти на принципи сталого розвитку енергетики, на який переходять сьогодні розвинуті країни світу. Альтернативи цьому шляху зараз немає.

І не треба думати, що таке завдання ставити рано. Необхідно вже перші кроки виходу з кризи підпорядковувати вирішенню проблеми переходу на принципи сталого розвитку. Це дозволить пройти намічений шлях найкоротшим і найефективнішим способом. І тоді ми можемо зробити такі необхідні нам кроки на випередження і побудувати нову досконалу енергетику.

На новому шляху сталого розвитку Україну чекають і нові турботи. Вже зараз, на порозі XXI століття, йде прискорення глобалізації енергетичних процесів. Ми всі свідки того, як глобалізація майже повністю охопила всю сферу паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР), перш за все ринок паливних ресурсів. На черзі стоїть глобалізація електроенергетики в масштабах всього євразійського континенту від західної Європи до Китаю і Японії. Природною є також глобалізація екологічних проблем, пов'язаних з діяльністю українського ПЕК. Наша держава, хочемо ми цього чи ні, буде учасником цих процесів і вийде на транснаціональний енергетичний простір. Треба максимально скористатись перевагами глобалізації і в той же час запобігти її можливим негативним наслідкам.

На часі стоїть формування та реалізація Національної енергетичної політики України. Важливим елементом тому буде розробка Енергетичної стратегії України на період до 2030 року та подальшу перспективу, актуальність якої визначена розпорядженням Президента України № 42/2001 від 27 лютого 2001 року. Розпочатий позитивний розвиток економіки країни потребує чіткої та обґрунтованої стратегії розвитку такого системоутворюючого, базового комплексу, яким є ПЕК України.

Енергетична стратегія України вкрай потрібна, оскільки необхідні науково обгрунтовані шляхи докорінної трансформації енергетичного сектора української економіки, по суті створення нової енергетики країни, яка відповідає не вже минулому для розвинених країн індустріальному суспільству (а для нас ще сьогоднішньому і до того ж післякризовому), а новому, сучасному постіндустріальному суспільству, яке перейшло на шлях сталого розвитку. І, вирішуючи цю грандіозну задачу створення нової енергетики, ми не можемо робити помилки і промахи, що можуть привести до неефективних рішень, а тим більше до катастроф, подібних Чорнобилю.

У Енергетичній стратегії знайде своє рішення ціла низка невирішених проблем в українській енергетиці. Це, перш за все, досягнення стабільного, надійного енергозабезпечення; суттєве підвищення енергоефективності галузі; модернізація та реконструкція її інфраструктури; структурна перебудова всього ПЕК; забезпечення використання джерел енергії та технологій, що зменшують вплив на довкілля; подальше реформування галузі у відповідності з умовами ринкової економіки; диверсифікація джерел ПЕР; підвищення енергетичної безпеки держави.

Паливно-енергетичний комплекс України розвивається не у вакуумі. Він потребує сприятливого середовища - політичного, економічного, соціального, науково-технічного. Для створення такого середовища треба забезпечити певні умови. Передусім в країні має бути достатньо сильна державна влада. По-друге, в країні треба створити розвинене громадянське суспільство, яке сформулює вимоги до енергетики і забезпечить створення особливої енергетики, енергетики в інтересах людини сьогодні і в інтересах прийдешніх поколінь. Третє, в країні необхідно щонайшвидше побудувати ефективну конкурентоспроможну економіку, засновану на досконалих ринкових відносинах. Необхідно остаточно вийти з кризи, подолати її наслідки і забезпечити високі темни економічного зростання (як мінімум 5 % на рік). Розвиток енергетики при цьому повинен постійно забезпечувати зростаючі потреби економіки країни, бути її локомотивом.

Наступною умовою стабільного розвитку енергетики в сьогоднішніх умовах є розвиток ефективного міжнародного співробітництва.

Глобалізація чи не найбільше охопила енергетичну галузь. І хоча наша енергетика не має суттєвого впливу на світові енергетичні процеси, проте світові енергетичні відносини мають дуже суттєвий вплив на нашу країну. Цей вплив пов'язаний з унікальним геополітичним та географічним положенням країни та обумовлену цим роль України як значного транзитера паливно-енергетичних ресурсів, недостатнім забезпеченням країни власними природними паливними ресурсами та пов'язаним з цим значним імпортом енергоносіїв, великою часткою (близько 60 %) експорту в національному валовому продукті України, причому експорту енергоємної продукції (металургія, хімія). В подальшому цей вплив буде пов'язаний з паралельною роботою Об'єднаної електроенергетичної системи України не тільки з енергосистемою Росії, а й з енергетичними об’єднаннями на захід, схід та північ від України, ефективним використанням нашого трубопровідного транспорту, іншими новими факторами. Особливої уваги заслуговує стан та перспективи енергетики Росії і Західної Європи, з якими енергетика України має і буде мати дуже тісні зв'язки.

Суспільство повинно забезпечити всі умови, щоб гасло "Україна -енергетичний вузол Європи" перетворилось у реальне сьогодення.

Національна енергетична політика України виходить з невідворотності ще більш глибокої інтеграції енергетичного ринку і енергетичних процесів в Україні у світовий ринок, тому значення ефективного міжнародного співробітництва для нас ще більше зросте. Це співробітництво повинно забезпечити використання переваг глобалізації і запобігання її негативним наслідкам.

Важливою умовою ефективного розвитку енергетики є щонайшвидше досягнення прийнятних життєвих стандартів громадян України, так як з малозабезпеченим населенням не буде ні платежів за енергію та ресурси, ні ефективної енергетики. І останньою передумовою розвитку енергетики можна називати стан освіти та науки в країні. Необхідне підвищення рівня освіти та духовного стану громадян, їх менталітету. Надзвичайно важливо мати в країні кваліфікований інженерно-технічний потенціал, так як в неосвіченому, малозабезпеченому суспільстві ефективну енергетику не побудувати.

Наша країна досить багата природними ресурсами, має значний науково технічний потенціал, висококласних спеціалістів - фахівців своєї справи і ми можемо побудувати сучасну енергетику, що відповідає світовому рівню.

Без сумніву, Україна володіє унікальними багатствами, але потрібно змінити наше ставлення до їх ефективного використання. Важливо спільними зусиллями зробити так, щоб наша країна увійшла в європейське співтовариство технологічно розвинутою державою з конкурентноспроможним паливно-енергетичним комплексом, з енергоефективною економікою.

Перша глава "Світові енергетичні ресурси" присвячена комплексному аналізу енергетики як базису економічного розвитку, визначенню рівня споживання енергії в світі. Наведені різні оцінки запасів викопних видів палива, прогноз розвитку видобутку і споживання паливно-енергетичних

ресурсів. Представлена структура споживання і тенденції розвитку світової енергетики, потенціал і структура використання нетрадиційних відновлюваних джерел енергії.

Друга глава «Паливно-енергетичні ресурси України" присвячена детальному аналізу паливно-енергетичних ресурсів України. Дається прогноз розвитку мінерально-сировинної бази України з виділенням вуглеводневої сировини України і потенціалу нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії.

Третя глава "Нафтогазовий комплекс" розкриває читачу стан і перспективи розвитку українського нафтогазового комплексу. Викладена загальна характеристика нафтогазового комплексу і його складових. Виконаний аналіз діяльності і перспектив розвитку Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України". Увага концентрується на видобутку і транспортуванні нафти і газу. Розкриті особливості зберігання газу в підземних сховищах, а також існуючі в світі перспективи розвитку ринку скрапленого газу.

В четвертій главі "Вугільна промисловість" достатньо грунтовний сучасний стан вугільної промисловості України. Наведені підсумки роботи вугільної галузі України в 2002 році.

П'ята глава "Електроенергетика" містить характеристику об'єктів Об’єднаної електроенергетичної системи України.

Шоста глава "Ядерно-енергетична галузь" розкриває проблеми і задачі атомної енергетики України.

Посібник може бути корисним викладачам, аспірантам і студентам вузів, а також науковцям, менеджерам, що працюють у сфері паливно-енергетичного комплексу.