Естафету наукових досягнень гідно продовжив Сергій Андроникович Волотковський. Йому пощастило, бо він потрапив до школи професора Г.Є. Євреїнова – відомого всьому світові електромеханіка, ставши самим талановитим послідовником вченого. Під керівництвом С.А. Волотковського в ДГІ вперше було створено велику наукову школу рудникової електровозної тяги, де виховувалися майбутні професори і доценти. Першими учнями були: Д.К. Крюков, В.Д. Фурсов, Г.Г. Півняк, Вол. Д. Трифонов, В.І. Тесленко, Г.А. Кігель, М.М. Білий, В.І. Ємець, А.М. Корольов та ін.

Крім питань рудникової електровозної тяги співробітники школи С.А. Волотковського (доценти Д.К. Крюков і О.О. Воробйов) розробили і упровадили на підприємствах Кривого Рогу нові зношувальностійкі футерування для шарових і стрижньових млинів електричних станцій і гірничо-збагачувальних комбінатів. Розвиваючи цей напрям, доцент Д.К. Крюков захистив докторську дисертацію, ставши професором, а потім – завідувачем кафедри електричного приводу. С.А. Волотковський першим запропонував наукову тематику по розробці та впровадженню напівпровідникової техніки в електричні установки, схеми й агрегати підземної електровозної тяги. У 1960-ті роки на кафедрі сформувалася перспективна група дослідників (Г. Півняк, В. Трифонов, В. Рудь, С.О. Ставицький та ін.), яку очолив доцент В.Д. Фурсов. Основним напрямом діяльності групи була розробка нових схем і конструкцій автоматизованих перетворювальних напівпровідникових пристроїв типу АТП-500/275 для вугільних шахт. Одночасно розроблялися схеми електропостачання підземної відкатки контактними електровозами. В науково-дослідній роботі беруть активну участь студенти електротехнічного факультету.

Внаслідок упровадження напівпровідникових зарядних обладнань протягом 1966–70 рр. отримано економію в розмірі близько п’яти мільйонів карбованців.

За ініціативи С.А. Волотковського сформовано колектив науковців на чолі з доцентом В.Д. Фурсовим, який виконував важливі дослідження акумуляторних батарей рудникових електровозів.

У 1960-ті роки С.А. Волотковського захоплює ідея використання напівпровідників у рудниковій електровозній тязі. Сергій Андроникович очолює одну з перших груп в СРСР, яка займається розробкою принципово нових пристроїв для зарядки акумуляторних батарей рудникових електровозів і тиристорного керування електровозами. Це було одним з перших значних досягнень школи С.А. Волотковського.

Розроблені раціональна схема і конструкція зарядного пристрою серії ЗУК за енергетичними і конструктивними показниками значно перевершували існуючі рудникові зарядні пристрої з некерованими напівпровідниковими вентилями, що були основними типами зарядних пристроїв, застосовуваних при проектуванні й експлуатації перетворювальних підстанцій вугільних шахт з акумуляторною електровозною відкаткою.

У зв’язку з переходом на нову серію шахтних магнітних пускачів (ПМВІ) з 1970 р. було виконано відповідну модернізацію зарядних пристроїв серії ЗУК, в які вмонтовано додаткові струмові реле захисту і витоку.

Нові розробки рудникових зарядних пристроїв здійснювалися Дніпропетровським гірничим інститутом, Запорізьким електроапаратним заводом, заводом «Перетворювач» та іншими організаціями з метою створення досконаліших напівпровідникових зарядних агрегатів з високими енергетичними і конструктивними показниками, що поліпшило техніко-економічні показники рудникової відкатки акумуляторними електровозами. Застосування тиристорних перетворювачів в зарядних пристроях дозволило відмовитися від громіздких силових регулюючих елементів і за рахунок цього значно зменшити вагу і габарити. В них застосовано трифазну несиметричну мостову схему, де тільки половина вентилів є керованою, а випрямляч забезпечений системою автоматичної стабілізації випрямленого струму з проміжним магнітним підсилювачем. У цій схемі стабілізація випрямленого струму здійснюється шляхом дії на систему імпульсно-фазового керування (СІФК) тиристорного перетворювача. Крім того, в тиристорному зарядному пристрої ДГІ було передбачено автоматичний контроль ізоляції зарядного кола за допомогою реле витоку, вбудованого всередині шафи зарядного пристрою. Контроль ступеня заряду батарей здійснюється за допомогою лічильників ампер-годин, а автоматичне вимикання їх після закінчення зарядки – автоматичними вимикачами на батареї.

Зарядні пристрої на тиристорах мають більш високі енергетичні показники (ККД сягає значень 0,9–0,94), меншу вагу і габарити порівняно із зарядними агрегатами на некерованих вентилях, в яких використовуються електромагнітні силові регулювальні елементи – дроселі насичення, ТРПШ і магнітні підсилювачі.

У Дніпропетровському гірничому інституті під керівництвом професора С.А. Волотковського  було розроблено експериментальні зразки потужних зарядних пристроїв на некерованих і керованих вентилях для одночасного заряду декількох акумуляторних батарей електровозів. Дослідження показали, що для регулювання потужних зарядних пристроїв на некерованих вентилях найбільш раціонально застосовувати силові магнітні підсилювачі, особливістю яких є відсутність в них проміжного силового трансформатора.

Розроблено в ДГІ й зарядні пристрої на тиристорах для важких акумуляторних електровозів – потужні перетворювальні агрегати для одночасної зарядки двох технологічно зв’язаних батарей.

Усі ці й інші розробки, виконані під керівництвом професора С.А. Волотковського, дали позитивні результати і стали основою для написання численних статей, книг і навчальних посібників.

Багато ідей вченого було продовжено і розвинуто його учнями і, зокрема, академіком НАН України Г.Г. Півняком.  Ще у 1945 р. інженером В.О. Буньком вперше у світовій практиці було розпочато дослідження по створенню високочастотного електровозного транспорту для вугільних шахт. За цією темою захистили кандидатські дисертації В.О. Бунько (1948) та О.В. Ітін (1952). До цієї тематики колектив кафедри повернувся наприкінці 1960-х років, коли під керівництвом професорів В.О. Бунька і С.А. Волотковського почала працювати група співробітників кафедри, яка вирішувала проблеми безконтактної підземної відкатки за допомогою електровозів підвищеної частоти. Найважливішою практичною роботою слід вважати створення напівпровідникового перетворювача частоти (5000 Гц) для живлення тягової мережі. Тоді ще доцент Г.Г. Півняк зі своєю науковою групою, у співдружності з працівниками Талліннського електротехнічного заводу ім. М.І. Калініна, здійснив розробку і виготовлення тиристорного перетворювача частоти.

У 1974 р. працівники кафедри спільно з Дондіпровуглемашем, МакНДІ, Дружковським машзаводом і Талліннським електротехнічним заводом змонтували і запустили в роботу на шахті Постниківська-1 комбінату «Шахтарськантрацит» увесь комплекс безконтактної відкатки електровозами підвищеної частоти. Державна міжвідомча комісія провела приймальні випробовування даного комплексу, передала його до промислової експлуатації й ухвалила рішення організувати випуск промислової партії кількістю вісім електровозів і чотири перетворювача частоти для устаткування вугільних шахт. Вважали, що застосування безконтактної відкатки електровозами підвищеної частоти дозволить: відмовитися від відкатки акумуляторними електровозами і внести корінні зміни до розвитку підземного транспорту на вугільних шахтах; істотно підвищить безпеку і продуктивність праці, забезпечить високі техніко-економічні показники транспорту і шахти в цілому, ефективну надійність і значно спростить експлуатацію устаткування. Безконтактні електровози перспективні для небезпечних за газом і пилом шахт з великими вантажопотоками і важким профілем шляху. Нові електровози вельми доцільні при застосуванні магніторейкових гальм і необхідні для магістральних відкатних виробок з великими вантажопотоками.

Значні наукові досягнення школи С.А. Волотковського: створення нових технічних засобів електропостачання й електробезпеки підземного електровозного транспорту, автоматизованих напівпровідникових зарядних пристроїв для зарядки акумуляторних батарей електровозів, комплексу устаткування рудникової відкатки електровозами підвищеної частоти; широке упровадження результатів роботи галузевої науково-дослідної лабораторії електробезпеки на підприємствах Нікополь-Марганецького і Криворізького комбінатів; упровадження нових форм футерувальних плит для шарових млинів (керівник робіт – доцент Д.К. Крюков ), за яке С.А. Волотковський і Д.К. Крюков удостоєні бронзових медалей і грошових премій.

Прийнявши у 1976 р. естафету від С.А. Волотковського, Г.Г. Півняк більше 35 років очолює кафедру систем електропостачання, успішно примножує традиції школи свого вчителя.