Національний ТУ «Дніпровська політехніка» — відповідність Часу
Наукова школа академіка НАН України Г.Г. Півняка


Початковий етап формування наукової школи академіка НАН України Г.Г. Півняка  нерозривно пов’язаний зі створенням транспорту з індуктивною передачею енергії. Науководослідні роботи цього напряму проводилися у Дніпропетровському гірничому інституті з початку 1970-х років. Очолив ці роботи молодий канд. техн. наук, доцент Г.Г. Півняк. За короткий період йому вдалося створити колектив, здатний вирішувати не лише наукові, а й практичні завдання, пов’язані з впровадженням і експлуатацією системи шахтного транспорту. Це стало реальністю завдяки організаторському таланту Г.Г. Півняка, його здібностям як науковця.

Масштабність досліджень, що проводилися, відповідала можливостям держави і забезпечувалася активною позицією радянських учених. Доречно пригадати основні етапи створення безконтактного транспорту.

Ідея реалізації системи передачі енергії рухомим об’єктам індуктивним методом належить французькому інженерові Морісу Леблану. Вагомий внесок до теорії і практики його створення внесли радянські вчені: Г.І. Бабат, В.О. Бунько, А.А. Пістолькорс, В.Е. Розенфельд, М.О. Староскольський.

Першу дослідну установку безконтактного електричного транспорту було розроблено Г.І. Бабатом у 1943 році. Струм у тяговій лінії дорівнював 90 А при частоті 90 кГц. У 1948 році в Києві Бюро по високочастотному транспорту Міністерства комунального господарства УРСР, спільно з енергетичним інститутом Академії наук УРСР, створило тягову мережу протяжністю 165 метрів. Струм у мережі – 100–110 А при частоті 33 кГц. Для отримання струму високої частоти використовували лампові генератори. Роботи Бюро були припинені через низький ККД транспортної установки. Враховуючи важливість використання безконтактного електричного транспорту в шахтах, небезпечних за газом і пилом, у 1948 році Московському енергетичному інституту було запропоновано продовжити наукові дослідження з цієї проблеми. Роботи проводилися під керівництвом професора В.Е. Розенфельда. Було розроблено статичний перетворювач трифазного струму промислової частоти в однофазний струм частотою 3–5 кГц потужністю 40 кВт на тиратронах, а потім – на тиристорах. Проте внаслідок незавершеності досліджень його промислове виробництво не було освоєне. У 1950 році до розробки включився ДонНДІ на чолі з професора М.О. Староскольським. Було створено дослідну ділянку транспорту на шахті № 2 «Кантарна», де електровози було застосовано для транспортування вугілля і породи. З 1956 року роботи продовжувалися інститутом «Дондіпровуглемаш». На шахті № 2 «Кантарна» було використано машинні перетворювачі, що складаються з високочастотного генератора і приводного двигуна трифазного струму частотою 50 Гц. Проте технічні характеристики машинних перетворювачів не дозволили ефективно використовувати їх у системі безконтактного транспорту.



Доцент Тесленко В.І. (справа) і аспірант Заїка В.Т.
обговорюють розділ дисертаційної роботи (1979)

Участь в наукових дослідженнях учених Дніпропетровського гірничого інституту характеризувалася комплексністю підходів, масштабністю робіт, що проводилися. Для передачі електричної енергії електровозу було використано принцип електромагнітної індукції. Стосовно шахт, вибухонебезпечних за пилом та газом, її реалізація мала ряд істотних особливостей.

У даному випадку система транспорту включає джерело живлення, тягову лінію, електровози (див. схему). Однофазна тягова лінія складається з двох ізольованих кабелів, прокладених уздовж дороги руху потягу. В її кінці кабелі закорочено. Мережу підключено до шин тягової підстанції змінного струму середньої частоти. У верхній частині електровоза встановлено енергоприймач, що має декілька витків ізольованого дроту.



Система безконтактного електричного транспорту:
1 – перетворювач частоти; 2 – тягова лінія; 3 – компенсуючі конденсатори;
4 – рухомий склад; 5 – енергоприймач; 6 – випрямляч; 7 – двигун


Змінний магнітний потік, що створюється струмом кабелів тягової лінії, індукує в обмотці енергоприймача електрорушійну силу. Дроти тягової лінії і приймального пристрою утворюють трансформатор, через який здійснюється живлення тягових двигунів рухомого складу.

Повітряний зазор складає декілька сантиметрів. Для поліпшення електромагнітного зв’язку використовують енергоприймач з сердечником. Останній виконано розімкненим. Відсутність безпосереднього контакту енергоприймача з мережею є головною особливістю безконтактного транспорту, що визначає його переваги. Ефективна передача енергії можлива на частотах, що перевищують промислову частоту 50 Гц. Використання струму середньої частоти дозволяє набути необхідного значення е.р.с. в обмотці енергоприймача при меншому струмі тягової лінії. Для струму середньої частоти тягова лінія має великий опір. Щоб уникнути надмірного підвищення напруги в лінії, індуктивний опір її окремих ділянок компенсують ємнісним опором конденсаторів, увімкнених послідовно з ділянками кабелю. Конденсатори встановлюють уздовж лінії, в компенсаційних пунктах. На електровозі встановлено компенсуючі конденсатори, що спільно з обмоткою енергоприймача утворюють приймальний коливальний контур. Ланцюги тягової мережі й енергоприймачів настроюють в режим, близький до резонансу на вихідній частоті джерела живлення. Таким чином, система, що забезпечує передачу енергії, складається з декількох індуктивно пов’язаних з тяговою лінією контурів. На установках безконтактного транспорту застосовують тягові двигуни постійного струму, що одержують живлення від енергоприймача через випрямляч.

Важливою ланкою системи транспорту є джерело живлення – тиристорний перетворювач частоти. Перетворювач експлуатується у специфічних умовах динамічного тягового навантаження. При цьому важливо було забезпечити високу стійкість інвертування і високі енергетичні показники. Г.Г. Півняку  вдалося вирішити цю наукову проблему. В його докторській дисертації викладено теоретичні основи перетворення параметрів електричної енергії в системі шахтного транспорту. Роботи виконувалися спільно з Талліннським електротехнічним заводом ім. Калініна. У 1972 році цим заводом було випущено дослідний зразок тиристорного перетворювача частоти для безконтактного транспорту. Вихідна частота перетворювача – 5 кГц, струм тягової мережі – 150 А. Комплекс електроустаткування успішно експлуатувався протягом ряду років на шахті Постниківська-1 виробничого об’єднання «Шахтарськантрацит».

Дослідження по створенню ефективного джерела живлення були наукоємними і різнобічними. У той період освоювалися нові напрями високочастотної силової електроніки на базі швидкодіючих напівпровідникових приладів. Це сприяло появі нових схемотехнічних рішень, оригінальних ідей, що підвищують стійкість інвертування, точність регулювання параметрів, енергетичну ефективність створюваного джерела. Зокрема, акцентувалася увага на розробці автономних інверторів зі значним запасом кутів замикання тиристорів, інверторів з мінімальними встановленими потужностями силових елементів, рекуперацією енергії в певних режимах їх роботи. Враховувалася необхідність узгодження вихідних параметрів інвертора з тяговою мережею безконтактного транспорту.

Під керівництвом проф. Г.Г. Півняка  його аспіранти (Н.І. Пресманн, Г.В. Худолєєв, Л.В. Жиров, С.І. Випанасенко, Е.М. Ерліх) вирішили ряд важливих наукових завдань, що дозволило освоїти випуск тягових перетворювачів частоти, які відповідають світовому рівню розвитку перетворювальної техніки. За своїми техніко-економічними й експлуатаційними показниками тиристорні перетворювачі значно перевершували машинні. Їм властиві хороші динамічні характеристики, можливість отримання необхідного закону регулювання або стабілізації вихідних параметрів без перемикань у силовій схемі, стабілізації робочої частоти практично з будьякою точністю, постійна готовність до роботи. Досягнуто скорочення витрат на обслуговування. Тягові перетворювальні підстанції у складі комплексу електроустаткування транспорту експлуатувалися на шахтах Донбасу (з 1980 року – на шахті ім. Леніна ВО «Ворошиловградвугілля», шахті ім. газети «Вісті» ВО «Донбасантрацит»).



Аспірант С.І. Випанасенко  доповідає на науковому семінарі
результати дослідження автономного інвертора
тягового перетворювача частоти (1983)

Наукові дослідження, пов’язані з розробкою джерела живлення підвищеної частоти для шахтного транспорту, стали основою для освоєння нових напрямів використання струмів підвищеної частоти, зокрема у гірничорудній промисловості. Так, у подальшому Г.Г. Півняк  і його учні проводили наукові дослідження по створенню нових електротехнологій індукційного нагріву, обробки мінеральної сировини (залізняку) в магнітному полі. За своєю значимістю ці результати відповідали рівню наукового відкриття (його суть буде викладено нижче).

Комплексність підходу до дослідження систем шахтного транспорту полягала у багатовекторності аналізу, прагненні охопити найбільш важливі аспекти, що визначають її працездатність і безпеку. Безпека транспорту – важливий напрям досліджень, який визначає сферу застосування системи, її можливість використання на вугільних шахтах, небезпечних за газом та пилом. Цьому напряму досліджень було приділено особливу увагу.

Одна з проблем полягала в захисті обслуговуючого персоналу від поразки електричним струмом в ланцюгах струму підвищеної частоти. Оригінальність запропонованих рішень полягала у створенні гальванічної розв’язки ланцюгів перетворювача частоти і тягової мережі, формуванні надійного пристрою захисту від струмів витоку, зниженні рівня цих струмів завдяки використанню нових ізоляційних матеріалів оболонки кабелю тягової мережі. Безпека електричних ланцюгів електровоза забезпечувалася завдяки правильному вибору структури силових ланцюгів електроустаткування, створенню швидкодіючих систем вимикання напруги при виникненні загрози поразки персоналу електричним струмом. За результатами виконаних у цьому напрямі наукових досліджень захистили кандидатські дисертації учні професора Г.Г. Півняка: В.Б. Гончаров, А.Я. Рибалко, Д.І. Матіїв.

Наукові результати роботи А.Я. Рибалка  отримано при дослідженні теплових і електричних параметрів силового рудникового електроустаткування в діапазоні частот 4–10 кГц і його електромагнітній сумісності. Вони стали основою створення нового типу електроустаткування для частоти 5 кГц у системі електромагнітної передачі енергії безконтактним електровозам вугільних шахт. Встановлено взаємозв’язки електричних показників електроустаткування і параметрів технологічної області використання безконтактних електровозів, що визначають структуру системи електропостачання транспорту в різних гірничотехнічних умовах вугільних шахт. Розроблено моделі формування безпечних властивостей рудникового електроустаткування струму підвищеної частоти, що відрізняються системністю обліку критеріїв безпеки, показників якості аварійних електромагнітних перехідних процесів, параметрів силових елементів.

А.Я. Рибалком  розвинуто методи аналізу іскробезпечних властивостей електроустаткування, споживання електричної енергії у вибухонебезпечних середовищах. За встановленими залежностями оцінено запальну здатність струмів підвищеної частоти у вибухонебезпечній атмосфері та рівень іскробезпеки електричних систем. Запропоновано комплекс захисних заходів і засобів забезпечення необхідного рівня вибухозахисту для заданих параметрів середовища. Ці результати використано при проектуванні спеціального електроустаткування для гірничовидобувної промисловості.

Внаслідок проведених досліджень було визначено існуючий рівень вибухозахисту системи транспорту в цілому. За висновками МакНДІ безпека безконтактних електровозів виявилася значно вищою, ніж акумуляторних. З метою зниження впливу магнітних полів тягової мережі електровоза на обслуговуючий персонал транспорту було розроблено й упроваджено захисні пристрої, що забезпечують рівні захисту відповідно до встановлених норм.

Допустимі рівні полів (норми), що відповідають використовуваним частотам, було розроблено Харківським НДІ гігієни праці і профзахворювань. Питання вибухо- й іскробезпеки транспорту знайшли віддзеркалення у наукових дослідженнях аспірантів Г.Г. Півняка: Ю.М. Зражевського  та О.А. Свистельника.

Підвищена частота струму тягової мережі забезпечувала ефективну передачу енергії транспорту, проте джерело з такими параметрами не могло бути безпосередньо використане для живлення тягових двигунів. Виник комплекс наукових завдань, пов’язаних з перетворенням параметрів електричної енергії, управлінням приводом безконтактних електровозів. Різноманіття підходів до вирішення цих завдань визначило пошук прийнятних схемних рішень, оптимізацію режимів роботи силових ланцюгів перетворювача, обґрунтування прийнятих алгоритмів управління, способів узгодженої роботи перетворювача з енергоприймачем. Роботи виконувалися у тісному контакті з інститутами ДонВугІ, Дондіпровуглемаш, Дружковським машинобудівним заводом. У результаті було створено й упроваджено систему тиристорного регулювання приводу безконтактного електровоза (ТЕРА). У теоретичному плані проаналізовано альтернативні способи регулювання, що розглядалися як перспективні технічні рішення. Значний вклад у вирішення цих завдань внесли учні професора Г.Г. Півняка: Б.Г. Долгов, В.П. Довгань, К.Г. Вейсс, М.В. Рогоза.

Використання струму підвищеної частоти у протяжних тягових мережах системи транспорту привело до вираженого прояву ефектів, що не характерні для струмів низьких частот. Йдеться про прояви хвильових властивостей тягової мережі. Розгляд тягової мережі як електричного ланцюга з розподіленими параметрами дозволив пояснити перенапруги, що виникають в процесі експлуатації на окремих елементах мережі, запропонувати ефективні технічні рішення, сприяючи їх усуненню. Теоретичне обґрунтування прийнятих рішень викладено в кандидатській дисертації О.І. Хованської  (аспірант професора Г.Г. Півняка ).

Слід підкреслити, що принцип безконтактної (індуктивної) передачі енергії рухомим електровозам у шахтних умовах застосовано в світовій практиці вперше. Це стало можливим завдяки зусиллям радянських учених, спільній роботі провідних науково-дослідних і проектних організацій, ВНЗ, промислових підприємств, вугільних шахт. Серед них: МакНДІ, ДонВугІ, Дондіпровуглемаш, Харківський НДІ гігієни праці і профзахворювань, Дніпропетровський гірничий інститут, Талліннський електротехнічний завод ім. Калініна, Дружковський машинобудівний завод, шахти: «Постниківська» ПО «Шахтарськантрацит», ім. Леніна ПО «Ворошиловградвугілля», «Вісті» ПО «Донбасантрацит» та ін. Провідна роль належить установам і підприємствам України, що дозволяє бачити перспективи розвитку і вдосконалення цього виду транспорту, можливості використання закладених принципів в інших технічних системах.

Участь співробітників кафедри в створенні джерела живлення підвищеної частоти для безконтактного електричного транспорту, його практичній реалізації й експлуатації у складі комплексів електроустаткування, що діють на вугільних шахтах, дозволили отримати практичні навики проектування тиристорних перетворювачів і вирішення на цій основі різних технологічних завдань, пов’язаних з використанням струмів підвищеної частоти. Враховуючи спрямованість вузу, в першу чергу аналізувалися можливості використання цієї техніки у гірничій справі. Зокрема, спільно з кафедрою гірничих машин розглядалася можливість використання тиристорних перетворювачів частоти в технологічних лініях збагачення магнетитових залізних руд. Проблема полягала у тому, що традиційні способи дезінтеграції залізної руди засновані на взаємодії робочих органів машин з частками гірської породи. При безпосередньому механічному навантаженні лише незначна частка енергії витрачається на утворення її нової поверхні. Тому витрати енергії –великі, а ефективність – низька.

Нові напрями дезінтеграції мінеральної сировини передбачали селективну дію на межі зрощення рудної і нерудної фаз гірської породи. У магнетитових рудах, де магнітна складова має виражений магнітострикційний ефект, застосовувалася дія змінним магнітним полем. Використання високочастотних магнітних полів приводило до виникнення пульсуючої пружної напруги на межі зерен і, зрештою, до знеміцнення матеріалу. Подальше механічне навантаження у млинах відбувалося з меншими витратами енергії, спостерігалося підвищення селективності розкриття зерен мінералу.

На початковому етапі досліджень фізика протікаючих процесів представлялася лише з точки зору магнітострикційної дії, що приводить до зміни розмірів однієї зі складових гірської породи. Тому до параметрів, що визначають міру дії магнітного поля на руду, віднесли інтенсивність і частоту поля. Проте, експериментальні дослідження по знеміцненню руди свідчили про те, що перелік впливаючих параметрів на цей процес – неповний. Так, виявилось, що на показники знеміцнення впливає градієнт напруженості магнітного поля і швидкість її зміни у часі. Це вимагало передивитись уявлення про механізм знеміцнення, виявити нові параметри й оцінки їх впливу.

До вивчення явища було залучено вчених Дніпропетровського гірничого інституту, Інституту електродинаміки НАН України (м. Київ) і фахівців Полтавського гірничо-збагачувального комбінату. В результаті проведених досліджень були виявлені пружні механічні коливання, що поширюються в залізній руді під дією імпульсного магнітного поля. Причиною виникнення таких коливань була магнітострикція, а інтенсивність їх дії залежала від характеристик пружної хвилі, що поширюється (зрештою – від просторових і тимчасових характеристик магнітного поля). Стало зрозумілим, що ефективна дія забезпечуватиметься в тому випадку, якщо локальні області шматка гірської породи знаходитимуться у зонах дії поля з різною напруженістю (неоднорідне магнітне поле). Інтенсивність дії зростає при збільшенні крутості фронту хвилі, що поширюється. Таким чином, доцільно використовувати імпульсне магнітне поле.

Розкриття механізму дії поля на залізну руду було важливим етапом, оскільки визначало нові можливості підвищення ефективності процесів. У перспективі могли бути створені умови для розвитку принципово нового напряму в галузі фізики гірських порід – фізики знеміцнення гірських порід в електромагнітних полях, що вивчає процеси зміни міцності мінералів під впливом електромагнітних полів, побудови теорії управління процесами знеміцнення на основі зміни просторових і тимчасових характеристик поля.

У галузі промислової дезінтеграції залізної руди встановлена закономірність дозволяє обґрунтувати новий напрям зниження витрат енергії, підвищення якості концентрату. Вона дозволяє розробити нетрадиційні способи і технології обробки залізної руди перед подрібненням, створити методи розрахунку і визначити параметри технічних засобів для їх реалізації, ефективно управляти процесом знеміцнення, використовуючи зв’язки показників знеміцнення з параметрами магнітного поля.

Враховуючи особливу наукову і практичну значущість отриманих результатів, Міжнародна асоціація авторів наукових відкриттів, на підставі результатів наукової експертизи, класифікувала їх як наукове відкриття (диплом № 45 «Закономерность разупрочнения дробленых железных руд при воздействии неоднородного импульсного магнитного поля», 1997 рік). Автори наукового відкриття – академіки НАН України А.К. Шидловський і Г.Г. Півняк, професор С.І. Випанасенко, інженер В.П. Мартиненко.

На кафедрі систем електропостачання створено експериментальну установку, використання якої в промислових умовах Полтавського і Центрального (м. Кривий Ріг) гірничо-збагачувальних комбінатів підтвердило достовірність сформульованих наукових положень, ефективність запропонованого технічного рішення.

Г.Г. Півняк як учений і завідувач кафедри, який завжди розумів, що кадри й їх рівень підготовки вирішують усе, організовує з аспірантами та співробітниками кафедри школи-семінари з освоєння фундаментальних і сучасних розділів математики, перетворювальної техніки, актуальних питань розвитку гірничо-металургійного комплексу країни. В них беруть участь відомі вчені з академічних і провідних електроенергетичних ВНЗ країни. Школи-семінари дозволяли молоді поринути у гущавину сучасних проблем, актуалізувати дослідження по наукових напрямах кафедри. І тут роль завідувача кафедри як організатора наукових досліджень і наставника, який не ділив аспірантів на своїх і чужих, розкрилася повною мірою. При всебічній підтримці Г.Г. Півняка  завершує дослідження з питань якості електроенергії й оптимізації параметрів електричних мереж ділянок вугільних шахт асистент В.Т. Заїка. Захищає кандидатську дисертацію з електропостачання кар’єрів асистент В.Х. Чирва. Розробці засобів компенсації реактивних навантажень рудних кар’єрів присвячено дисертацію Б.М. Балашова. 



Випробування безконтактного електровоза В14
на Дружковському машинобудівному заводі


Підготовка наукових кадрів вищої кваліфікації на базі кафедри починає носити міжнародний характер: зростає авторитет її наукової школи, наукові результати набувають популярності не лише в Україні, а й за кордоном.

З початку 1980-х років кафедра під керівництвом Г.Г. Півняка  почала вести активні дослідження в галузі регулювання електроспоживання й управління енергозбереженням, а також створення сучасних технічних засобів для реалізації інформаційних технологій в електропостачанні та на транспорті. Під керівництвом і за підтримки академіка Г.Г. Півняка  у 1990-і роки за цією проблематикою захищає докторську дисертацію Ю.Т. Разумний.  У роботі вирішено питання формування системи споживачів-регуляторів на вугільних шахтах, запропоновано технічні й технологічні рішення для їх ефективного використання. Трохи пізніше доцент В.Т. Заїка  захищає докторську дисертацію, присвячену розробці методів і засобів підвищення ефективності систем електропостачання та рівня використання електроенергії при підземному вуглевидобуванні.



Професор Разумний Ю.Т. вітає доцента Заїку В.Т. (зліва)
з успішним захистом докторської дисертації (2002)

Враховуючи важливість цього напряму в плані забезпечення незалежності України, Г.Г. Півняк  приділяє особливу увагу вирішенню першочергових проблем. Під загальним керівництвом Г.Г. Півняка  створюється творчий колектив учених двох кафедр: систем електропостачання й автоматизації технологічних процесів (зав. кафедрою, професор В.В. Ткачев  – учень Геннадія Григоровича) і починаються роботи зі створення на базі інформаційних технологій системи енергоконтролю і диспетчерського управління електроспоживанням, орієнтованої на підземні роботи вугільних шахт. У роботі беруть участь і працівники ПО «Павлоградвугілля». Фінансування здійснюється з бюджету безпосередньо вугільною галуззю. У 1990 р. зразки нової техніки і система в цілому допускаються МакНДІ для роботи на вугільних шахтах і успішно витримують промислові випробування, що підтвердили ефективність використання інформаційних технологій у гірничій промисловості.

У 1998 р. в комплексі з іншими фундаментальними та практичними дослідженнями співробітників НГУ і працівників ПО «Павлоградвугілля» результати цієї роботи відзначено Державною премією України в галузі науки і техніки.

Академік Г.Г.Півняк, володіючи широтою наукового бачення нового і прогресивного, організує й особисто бере участь у виконанні науково-технічних розробок, що відносяться до енергетики. Спільно з фахівцями інститутів «Дніпродіпрошахт» і «ДніпроНДПІЕнергопром» під керівництвом Г.Г. Півняка  і Ю.Т. Разумного  вперше розроблено концептуальний проект енергетичного комплексу «Вугільна шахта – теплоелектроцентраль» (ЕК «Шахта – ТЕЦ»), що відноситься до когенераційних систем по забезпеченню споживача електричною і тепловою енергією з використанням низькосортного вугілля ВАТ «Павлоградвугілля».

ТЕЦ потужністю 50 МВт може забезпечити електричною і тепловою енергією групу вугільних шахт і прилеглі до них селища міського типу. При аваріях в енергосистемі така ТЕЦ забезпечує електропостачанням електроприймачів аварійної і технологічної броні вугільних шахт, що надзвичайно важливо для потенційно небезпечних виробництв.

Проектом передбачено установку на ТЕЦ котлів з циркулюючим киплячим шаром, використання в окислювальних процесах струменя метаномісткого шахтного повітря і вугільного пилу, що відходить від вентилятора головного провітрювання, а також можливість опріснення шахтної мінералізованої води з подальшою хімічною підготовкою і передачею її до технологічного циклу ТЕЦ.

Приведені підходи до енергозбереження стають складовою частиною національної енергетичної політики України.

Професорами Г.Г. Півняком  і Ю.Т. Разумним  спільно з ученими кафедри підземної розробки родовищ розроблено нові способи дегазації вугільних шахт при тектонічних порушеннях. Способи дозволяють отримувати висококонцентрований за вмістом метану газ для використання його в енергетичних потребах для газопоршневих двигунів. Подальший розвиток технологій видобутку шахтного метану став основою для підвищення енергоефективності використання газів в енергетиці. Як результат, у 2006 р. професором Ю.Т. Разумним  спільно з ученими Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, працівниками НАК «Нафтогаз України», ДК «Укргазвидобування», ДАТ «Чорноморнафтогаз», УкрНДІгаз за розробку і впровадження високоефективних технологій видобутку газу для підвищення енергетичної безпеки держави отримано Державну премію України в галузі науки і техніки.

Останніми роками на кафедрі під керівництвом академіка Г.Г. Півняка розвиваються дослідження по підвищенню енергоефективності на гірничих підприємствах і в енергетиці. В результаті проведеного аналізу роботи гірничих підприємств і режимів їх електроспоживання встановлено незначну енергоефективність підприємств та енергетичних установок. Доведено, що при підвищенні енергоефективності використання палива шляхом його економії на теплових електричних станціях централізованої енергосистеми і створенні умов ефективної роботи діючих атомних електричних станцій необхідно передбачати спорудження електричної станції (ЕС) на підприємстві з одночасним переходом на диференційований по зонах доби тариф. У першу чергу це необхідно робити на крупних підприємствах, наприклад гірничо-металургійних, електрична потужність яких у максимум навантажень енергосистеми сягає 100 МВт і більше. При цьому необхідно орієнтуватися на сучасні ЕС, ефективні в маневреному режимі (ККД не менше 45 %), що утворюють незалежні децентралізовані системи.



Нарада наукових співробітників кафедри
на чолі з академіком НАН України Півняком Г.Г.


Напружена і творча робота колективу кафедри, її співпраця з науковцями багатьох країн (СНД, Естонії, Польщі, Німеччини, Китаю й ін.), участь у симпозіумах, конференціях утвердили авторитет наукової школи академіка Г.Г. Півняка.  Тому не випадкова участь кафедри у розробці Стратегії розвитку вугільної галузі України до 2030 року.

Накопичений досвід досліджень, а це сотні наукових статей, десятки монографій, став основою для написання багатьох підручників, навчальних посібників, методичних вказівок, за якими навчалося не одне покоління студентів. У 2005 р. за підручник під редакцією академіка Г.Г. Півняка «Перехідні процеси в системах електропостачання», який витримав три видання (українською, російською й англійською мовами), колективом авторів одержано Державну премію України в галузі науки і техніки.

Рівень і масштабність наукових результатів за останні 35 років, їх практична цінність для науки і практики свідчать, що наукова школа гірничометалургійної електроенергетики в Національному гірничому університеті прогресивно розвивається.


© 2006-2018 Інформація про сайт