Національний гірничий університет — відповідність Часу
Вплив кафедри на становлення роботи інших кафедр


У свій час кафедра гірничої електротехніки була єдиною кафедрою в Дніпропетровському гірничому інституті, що готувала кадри вищої кваліфікації в галузі електромеханіки й електротехніки. Це молоді вчені, які працювали як в інституті, так і в інших наукових і навчальних центрах або на промислових підприємствах держави.

З розвитком вітчизняної промисловості виникла потреба у фахівцях нових спеціальностей. Для їх підготовки на електротехнічному факультеті створюються інші кафедри. Одні з них – шляхом виділення з кафедри систем електропостачання, інші – за ініціативою вчених і педагогів, вихованих на кафедрі.


Кафедру автоматизації та комп’ютерних систем (з 2001) утворено в січні 1961 р. як кафедру автоматизації виробничих процесів виділенням зі складу кафедри гірничої електротехніки. Організацію кафедри було викликано введенням у навчальні плани основних спеціальностей вузу курсів з автоматизації виробничих процесів, обчислювальної техніки, а також відкриттям нових спеціальностей: «Автоматизація в гірничій промисловості» і «Автоматика і телемеханіка».

До складу нової кафедри увійшли: д-р техн. наук, проф. А.О. Іванов, доценти В.О. Бунько і О.М. Мірошник, асистент Г.Р. Носов і ст. лаборант О.Д. Торопов. Враховуючи, що чотири викладачі не могли охопити велику кількість дисциплін, для читання деяких курсів запрошувалися фахівці різних науково-дослідних інститутів. Згодом кафедру було повністю укомплектовано професорсько-викладацьким і навчально-допоміжним персоналом.

Першим завідувачем кафедри у 1961–1988 рр. був доктор технічних наук, професор Анатолій Олександрович Іванов – гірничий інженер-електромеханік, випускник ДГІ 1937 р. (див. стор. 11).

В.В. Ткачов,
д.т.н., професор

3 1988 р. кафедру очолює Віктор Васильович Ткачов (1940 р. н.), який закінчив ДГІ у 1967 р. за фахом «Автоматика і телемеханіка», – інженер НДС (1967), асистент кафедри (1968), кандидат технічних наук (1972), доцент (1976), доктор техн. наук (1995), професор (1996).

З 1961 по 1996 рр. на кафедрі працював професор, доктор технічних наук Віктор Олександрович Бунько – гірничий інженер-електромеханік, випускник ДГІ 1939 р. (див. стор. 13).

В організації навчальної роботи колектив кафедри зберіг і розвинув кращі традиції школи гірничого університету. Протягом останніх років кафедра автоматизації та комп’ютерних систем НГУ брала активну участь у розробці елементів Державного стандарту освіти.

Підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів «спеціаліст» і «магістр» здійснюється згідно з освітньо-професійними програмами, освітньо-кваліфікаційними характеристиками і навчальними планами за професійними спрямуваннями: 0915 «Комп’ютерна інженерія», 0914 «Комп’ютеризовані системи автоматики і управління», 0925 «Автоматизація та комп’ютерно-інтегровані технології». Розробка навчальних планів здійснюється з урахуванням останніх тенденцій розвитку галузі, рекомендацій МОНмолодьспорт України і поліпшення матеріальної бази підготовки (насамперед, розширення кількості комп’ютерних класів до трьох) з метою удосконалення навчального процесу.

При проведенні виробничої практики студенти знайомляться з технологією, автоматизацією та комп’ютерними мережами базових галузей промисловості, банків, комерційних підприємств; визначають і роблять попередній аналіз науково-дослідних задач, що виникають у технологічних, управляючих та обчислювальних процесах згаданих підприємств, для подальшого їх вирішення у ході виконання дипломної роботи. Практика проводиться на провідних металургійних (Дніпровський та Нижньодніпровський трубні заводи, металургійний завод ім. Петровського), машинобудівних («Дніпрополімермаш», «Дніпро-важпапірмаш») і електромашинобудівних (електромеханічний завод) підприємствах Дніпропетровська. Базами виробничої практики, крім зазначених підприємств, є також проектно-конструкторські та науково-дослідні організації (інститут «Електроважхімпроект», НДІ автоматизації чорної металургії тощо) і промислові підприємства Придніпровсько-Донецького регіону. Деякі магістри, за наявності власного бажання і необхідних здібностей, проходять виробничу практику на кафедрі, беручи участь у наукових дослідженнях.

Вчена рада університету і кафедра проводять постійну роботу з набору та розстановки педагогічних і наукових кадрів. Комплектування педагогічного складу кафедри проводиться на виборній основі з дотриманням гласності та демократичних принципів.

Колектив кафедри на 01.09.2011 р. складається з 44 осіб: 7 професорів, з них 4 д.т.н. (3 – сумісники), 3 к.т.н.; 9 доцентів, з них 6 к.т.н.; ст. викладач; 21 асистент (4 – сумісники); завідувач лабораторією; 2 інженери, 4 старших лаборанти і лаборант. Середній вік викладачів – 42,5 роки.

На кафедрі відкрито філію Міжнародної мережної академії Сіsсо, де ведеться поглиблене вивчення інформаційних технологій аспірантами і студентами.

Підготовка науково-педагогічних кадрів через аспірантуру та докторантуру забезпечує потреби кафедри на перспективу.

З дня заснування співробітники кафедри ведуть наукові дослідження. З перших років створення кафедри почали проводитися наукові роботи по створенню технічних засобів автоматики, принцип дії яких заснований на взаємодії джерел електромагнітних коливань з об’єктами, що опромінюються. Очолював цей напрям проф. А.О.Іванов. Під його керівництвом групами наукових співробітників на чолі з доцентами Г.Р. Носовим, Е.І. Аршою, І.О. Бражниковим, В.В. Ткачовим, В.П. Чернишовим, В.Л. Сосідкою, М.С. Пушкарем було розроблено і впроваджено у виробництво датчики контролю відкритої та скритої межі вугілля і породи; датчики положення механізмів; систему електроруйнування гірничих порід; безупинний і дискретний контроль рівнів речовин у технологічних ємностях; сигналізатори наявності об’єктів у зоні контролю; комплекс цифрових контрольно-вимірювальних засобів, що забезпечують проведення вибухових шпар; комплекс контролю якості збагачення вугілля і виробництва будівельних матеріалів; датчики розпізнавання вугілля для породовідбору; системи виявлення металевих і неметалевих коштовних матеріалів в електронепровідних середовищах; системи радіозв’язку в гірничих виробках та радіоуправління буро-нарізними машинами на крутих пластах. Отримано більше 30 авторських свідоцтв. Доцентом Г.Р. Носовим  було захищено докторську дисертацію, а іншими співробітниками захищено більше десяти кандидатських робіт.



Лабораторія комп’ютерних систем і мереж
 

Другий науковий напрям у галузі автоматизації технологічних процесів вугільних шахт та збагачувальних фабрик очолили професори А.О. Іванов і В.О. Бунько Науковими групами в цих напрямах досліджень керували доценти О.Н. Марюта і В.Г. Шаруда. Під їх керівництвом проводилися роботи з шахтами об’єднань «Павлоградвугілля», «Північне», «Південне», «Центральне» і Новокриворізьким гірничо-збагачувальним комбінатом. У результаті створено теоретичну базу автоматичного керування лінією збагачення руд чорних металів, розроблено і впроваджено дослідні пристрої автоматичного контролю технологічних параметрів процесів по дрібненню і магнітній сепарації, методики настроювання систем автоматичного керування шахтними підйомними установками. Доцент О.Н. Марюта захистив докторську дисертацію.



Стенд для дослідження крокового двигуна
 

Третій науковий напрям кафедри в галузі дослідження газоструменевого подрібнення матеріалів виник у 1963 р. З 1981 р. цей напрям очолили проф. А.О. Іванов і доц. В.І. Горобець.

Фахівці цієї групи визначали обсяги використання перспективного методу отримання дисперсних матеріалів із заданими характеристиками. Вони впровадили перші серії автоматизованих газоструменевих млинів на підприємствах кольорової металургії (Верхньодніпровський гірничо-металургійний комбінат), у промисловості будівельних матеріалів (Волгоградський керамічний завод), хімічній промисловості (Уфимське і Полоцьке ПО «Скловолокно»), виробництві електролітичного двоокису марганцю (Руставське ПО «Азот»). Основні розробки цієї групи захищено 85 авторськими свідоцтвами і патентами США і ФРН.

У 1977 р. з появою нової елементної бази – мікропроцесорів і ВІС (велика інтегральна схема) – на кафедрі формується новий науковий напрям з розробки і впровадження мікропроцесорних систем керування в гірничий промисловості й інших галузях народного господарства. Розвивали цей напрям професори В.В. Ткачов і В.Л. Кожевников, доц. Л.І. Цвіркун.

Наукова група під керівництвом проф. В.В. Ткачова протягом 20 років створила і перевірила в промислових умовах локальні мікропроцесорні системи керування: маніпулятор гідромонітора при гідровидобутку вугілля, маніпулятор-кріплення, установник на прохідницьких роботах, кран-штабелер автоматизованого складу, комплекс устаткування з виробництва лопат на заводі ім. Комінтерну, комплекс устаткування гнучкої лінії для готування мас покриттів, вентилятор головного провітрювання рудника.

Останніми роками група займається розробкою наукових положень децентралізованих систем керування з використанням принципів колективного поводження автоматів при вирішенні задач керування об’єктами гірничої промисловості. Результатом цих досліджень стали мікропроцесорна система керування конвеєрними лініями шахт і рудників, що пройшла промислові випробування в умовах калійних рудників і дослідну партію якої виготовлено на Прокоп’євському заводі шахтної автоматики (Росія), а також впровадження окремих елементів комплексу технічних засобів «Поток-М» на Олександрійському електромеханічному заводі. За результатами досліджень В.В. Ткачовим захищено докторську дисертацію.

Доцент Л.І. Цвіркун займався розробкою методів структурного синтезу програмно-логічних блоків дискретних систем керування з використанням теорії кінцевих автоматів. Ці методи було використано при підготовці проекту системи автоматичного керування маніпуляторами установки для віялового буріння. У 1981 р. дослідний зразок установки пройшов промислові міжвідомчі випробування в підземних умовах рудника ПО «Уралкалій». Розроблені блоки системи керування захищено двома авторськими свідоцтвами.

Науковою групою під керівництвом доцента Л.І. Цвіркуна, починаючи з 1985 р., проводяться роботи з розробки розподілених мікропроцесорних систем контролю й управління. Результати цих робіт було успішно використано: у 1985 р. – при розробці способу збору, обробки і передачі даних з глибоководних об’єктів, у 1986 р. – при розробці інформаційно-вимірювальної системи, що випробувана при проведенні стендових морських випробувань, у 1990 р. – при розробці системи автоматизованого контролю стану дамб сховищ хвостів (використовувався звукометричний метод). З 1991 р. групою проводяться роботи з використання Інтернету й інформаційних технологій у системах контролю і керування.

У 1998 р. разом з Ройтлінгенським інститутом техніки й економіки (Німеччина) покладено початок розробці віртуальної лабораторії кафедри.

Науковою групою під керівництвом професора В.Л. Кожевникова, починаючи з 1980 р., успішно виконано роботи з розробки апаратних засобів і програмного забезпечення пристроїв автоматичного контролю параметрів термопар і вимірювальних перетворювачів температури для Чернігівського радіоприборобудівельного заводу. Протягом кількох років співробітники групи автоматизували складне технологічне устаткування на підприємстві «Вторчормет» (Дніпропетровськ). Для виконання цих робіт на базі комп’ютерної мови високого рівня Раsсаl було реалізовано методи автоматизації програмування мікропроцесорних контролерів. У рамках цих досліджень було розроблено систему автоматичного керування пресом Б1643 і пристроєм автоматичного зважування на мостовому крані для Південного машинобудівного заводу. У 1991 р. проведено дослідження автоматизації контролю технологічних процесів стикового зварювання (ПО "ПМЗ") і автоматизації системи наукових досліджень (АСНД) для Інституту атомної енергії ім. І.В. Курчатова (Росія).

Протягом 1970–1990 рр. одним з наукових напрямів кафедри були розробка і створення приладів для геофізичних досліджень, пов’язаних з вивченням поверхневого шару ґрунту. З середини сімдесятих років група вчених під керівництвом доцента М.С. Пушкаря розробила і впровадила апаратуру з частотним і багаточастотним радіохвильовим зондуванням при будівництві Серпуховського прискорювача у районах вічної мерзлоти при облаштуванні газових родовищ, а також на Язовському родовищі сірки і ще деяких виробництвах. За результатами робіт отримано біля 20 авторських свідоцтв.

Група під керівництвом професора В.В. Ткачова продовжує дослідження з децентралізованого керування і створення принципово нових комп’ютерних систем керування, що забезпечують енергозберігаючі режими роботи транспортних і очисних об’єктів у структурі поточно-транспортних систем шахт і рудників та дозволяють вирішити задачу комплексної автоматизації процесів видобутку і транспортування корисних копалин. Удосконалюються апаратна і програмна частини системи автоматизованого керування конвеєрними лініями (САК КЛ).

Група під керівництвом доцента М.М. Трипутня проводить дослідження зі створення систем автоматичного керування новітніми збагачувальними апаратами і продовжує розробку керуючих структур технологічними процесами гірничо-збагачувальних комбінатів.

Кафедра автоматизації та комп’ютерних систем Національного гірничого університету має багаторічні й плідні зв’язки з науковими і навчальними закладами України, Росії, Польщі, Німеччини й ін. Робота проводиться у напрямах підвищення ефективності навчального процесу й обміну результатами наукової діяльності. В межах України кафедра має добрі зв’язки з кафедрами автоматизації Донецького політехнічного університету, Національного технічного університету України «КПІ», Севастопольського технічного університету й ін.

Кафедра має багаторічні наукові зв’язки з науковим інститутом «Пермьгипрогормаш» (м. Перм, Росія). Результатом цієї співпраці є розробка мікропроцесорної системи автоматизованого керування стрічковими конвеєрами, що впроваджується на рудниках виробничого об’єднання «Уралкалий». Продовжується співробітництво з Ройтлін-генським інститутом техніки й економіки і налагоджуються наукові зв’язки з іншими навчальними закладами Німеччини.

Для виконання наукових досліджень постійно залучаються студенти 3-5 курсів. Більша їх частина працює безкоштовно, підвищуючи свій рівень підготовки, але найбільш обдаровані студенти отримують платню з коштів НДР. Результати науково-дослідної роботи кафедри впроваджуються у народне господарство України і Росії.

Міжнародні зв’язки кафедри автоматизації та комп’ютерних систем здійснюються в рамках коопераційної угоди між НГУ (кафедра автоматизації та комп’ютерних систем) і Ройтлінгенським університетом техніки й економіки (РУТЕ, факультет автоматизації й інформаційних технологій) з 1998 року. З 1999 р. щорічно проходять стажування та навчання у Ройтлінгенському університеті аспіранти і студенти кафедри.

Внаслідок взаємного відвідування та обміну інформацією підписано коопераційну угоду про співробітництво між НГУ та Ройтлінгенським інститутом техніки та економіки. У межах співробітництва на кафедру АКС передано сучасні технічні засоби автоматики і програмовані контролери САN та Interbus з програмним забезпеченням. Професор Грюллер щорічно читає лекції про використання шинних технологій та Internet в автоматизації. Відповідно до угоди передбачено співробітництво в наукових дослідженнях у міжнародних проектах (наприклад INTAS, DААD, VVL – віртуальна лабораторія з використанням Internet), обмін аспірантами і викладачами, спільне керівництво аспірантами.

За результатами стажування аспірантів і викладачів на кафедрі АКС розроблено, виготовлено і впроваджено в навчальний процес (у рамках проекту VVL) лабораторну установку, на якій через Internet можуть виконувати лабораторні роботи студенти РУТЕ і НГУ.


Кафедру електричних машин створено у вересні 1966 року відповідно до наказу Міністра вищої і середньої спеціальної освіти УРСР у зв’язку з необхідністю поліпшення електротехнічної підготовки студентів за розділами електромеханічного перетворення енергії з урахуванням новітніх досягнень в теорії електричних машин і електротехнічних матеріалів, а також з метою більш поглибленого вивчення нових технічних рішень у проектуванні, конструюванні та технології виробництва сучасних і перспективних електричних машин та пристроїв.

Ініціатором і першим завідувачем кафедри електричних машин був проф. Куваєв Микола Єфремович – талановитий організатор, педагог і вихователь, провідний учений наукової школи гірничих електромеханіків.

Штат кафедри спочатку було укомплектовано співробітниками кафедр електротехніки, електрифікації гірничих робіт і промислових підприємств, автоматизації виробничих процесів. У подальшому він поповнювався, головним чином, випускниками гірничого інституту, які виявили хист до науково-педагогічної діяльності.

У різні роки кафедрою електричних машин завідували:

Куваєв Микола Єфремович – інженер гірничозаводської механіки, закінчив ДГІ у 1928 р., кандидат технічних наук (1940), професор (1963), працював в ДГІ у 1928–1966 рр., завідував кафедрами: електрифікації гірничих робіт і промислових підприємств (1944–1948 і 1950–1959), електротехніки (1959–1966), електричних машин (1966);

Мірошник Олександр Михайлович – гірничий інженер-електро-механік, закінчив ДГІ у 1950 р., кандидат технічних наук (1953), доцент (1961), працював в ДГІ у 1950–1986 рр., доцент кафедри електрифікації гірничих робіт і промислових підприємств (1953–1966), завідував кафедрою електричних машин (1967–1977);

Долгов Борис Григорович – інженер-електромеханік, закінчив Харківський політехнічний інститут у 1959 р., кандидат технічних наук (1975), доцент (1976), працював в ДГІ у 1964–1996 рр., виконував обов’язки завідувача кафедри електричних машин (1981–1983).



Лабораторія кафедри електричних машин (справа – професор М.Є. Куваєв, 1958)
 

Куваєв Юрій Вікторович – гірничий інженер-електромеханік, закінчив ДГІ у 1960 р., кандидат технічних наук (1969), доцент (1969), працює в ДГІ з 1963 р., завідував кафедрою електричних машин (1977–1981 і 1983–1998). З 2000 року – професор кафедри.


Ф.П. Шкрабець,
д.т.н., професор

З 1998 р. кафедру очолює Шкрабець Федір Павлович – гірничий інженер-електрик, закінчив ДГІ у 1971 р., доктор технічних наук (1989 р.), професор (1991), працює в ДГІ з 1971 р. (до 1998 р. – на кафедрі систем електропостачання), академік АН Вищої школи України (1996).

За часи діяльності кафедри її співробітники постійно працюють над вдосконаленням технології навчання і навчально-лабораторної бази, підвищенням науково-методичного рівня усіх видів занять, якістю курсового проектування, підготовкою та виданням навчально-методичної літератури, підручників і посібників.

Сьогодні кафедра електричних машин надає студентам глибокі теоретичні знання і необхідні практичні навички й уміння для їх використання у подальшому навчанні та виробничій діяльності за обраною спеціальністю. Це дозволяє їм у практичній роботі кваліфіковано експлуатувати електричні машини й електрообладнання, проводити потрібні розрахунки при виконанні проектно-конструкторських і ремонтно-відновлювальних робіт.

На кафедрі викладаються понад 25 дисциплін, які можна згрупувати за трьома напрямами: електричні машини, електротехнічні матеріали, електротехніка, основи електроніки та мікропроцесорної техніки для студентів Інститутів електроенергетики і заочно-дистанційної освіти, механіко-машинобудівного, геологорозвідувального факультетів і факультету будівельних геотехнологій.

Для забезпечення навчального процесу кафедра має три лабораторії: електричних машин, електротехнічних матеріалів і загальної електротехніки. Технічна оснащеність лабораторій відповідає вимогам навчального процесу і рівню аналогічних лабораторій провідних ВНЗ України і світу.

Лабораторія електричних машин – одна з кращих в Україні – дозволяє проводити лабораторні роботи по вивченню та дослідженню основних типів електричних машин. У лабораторії обладнано 36 дослідних стендів.



Лекцію з вивчення конструкції силового трансформатора проводить професор Іванов О.Б.
 

Лабораторія загальної електротехніки, де проходять заняття зі студентами не електротехнічних спеціальностей університету, дозволяє проводити лабораторні роботи з теорії електричних кіл, електричних вимірювань.



Дослідження характеристик електричних машин
 

У лабораторії електротехнічних матеріалів та електро-матеріалознавства – єдиній у вищих навчальних закладах регіону – виконуються лабораторні роботи по вивченню і дослідженню властивостей діелектричних, магнітних, провідникових та напівпровідникових матеріалів. Реконструйована у 2005 р.

Лабораторний практикум з усіх дисциплін забезпечено збірками методичних вказівок до виконання лабораторних робіт. Крім того, розроблено методичні вказівки до курсового проектування і рекомендації до індивідуальної та самостійної роботи студентів.



Наукові дослідження студентів під керівництвом професора Куваєва Ю.В. в лабораторії електричних машин
 

За участю викладачів кафедри за останні 5 років опубліковано 4 монографії, 3 підручника та 5 навчальних посібників.

Науково-дослідна робота кафедри має як прикладний, так і фундаментальний характер. Вона пов’язана зі створенням та впровадженням у виробництво переважно гірничих підприємств електричних машин, приладів, апаратів і систем для забезпечення підвищеної надійності, економічності, безпеки передачі, розподілу і перетворення електричної енергії. Напрями НДР кафедри:

  • оптимізація структури мережі, об’єму і характеристик засобів захисту і керування для підвищення надійності систем електропостачання гірничих підприємств;

  • розробка комплексу технічних засобів для шахтних контактних електровозів з метою розширення сфери їх застосування в шахтах з вибухонебезпечною атмосферою;

  • дослідження процесів у розподільних і тягових мережах при несиметричних пошкодженнях, розробка методів і створення пристроїв захисту та системної автоматики;

  • підвищення надійності й енергозбереження електромеханічного обладнання постійного і змінного струму загальнопромислового призначення;

  • розробка методу й експериментального зразку вихрострумового металодетектора для виявлення електропровідних включень у рудах.



Практичні заняття в лабораторії електричних машин під керівництвом доцента Ципленкова Д.В.
 

Підготовка та підвищення кваліфікації науково-педагогічних кадрів – один з пріоритетних напрямів діяльності кафедри. Тільки за останні десять років під керівництвом фахівців захищено докторську та 8 кандидатських дисертацій, у тому числі двома іноземцями.

Широке міжнародне співробітництво кафедри здійснюється шляхом підготовки фахівців для закордонних країн на контрактній основі, участі у міжнародних конференціях і симпозіумах, підготовки та видання спільних з іноземними фахівцями монографій, навчальних посібників і підручників.

У 2007 р. видано підручник «Электрификация горного производства»: Учебник для вузов: В 2 т./ Под ред. Л.А. Пучкова и Г.Г. Пивняка. – М.: Изд-во Московского государственного горного университета, 2007. Авторы: Ф.П. Шкрабец, В.Т. Заика, Ю.Т. Разумный, А.Я. Рыбалко (Национальный горный университет, Украина), А.В. Ляхомский, Л.А. Плащанский, Н.И. Чеботаев, В.И. Щуцкий (Московский государственный горный университет).



Професор Бранденбурзького технічного університету Михаель Шмідт (другий справа) на заняттях в лабораторії електричних машин
 

З вересня 2011 р. кафедру електричних машин перейменовано у кафедру відновлювальних джерел енергії.


Кафедру електропривода було засновано 5 квітня 1966 р. шляхом відокремлення від кафедри електрифікації гірничих робіт та промислових підприємств. Розділення відбулося у зв’язку зі зростанням обсягу навчальної роботи з викладання дисциплін автоматизованого електропривода, а також підвищенням вимог до якості підготовки інженерів. Кафедрі було доручено організацію навчального процесу з профілюючих дисциплін спеціальності «Електропривід і автоматизація технологічних процесів», а також викладання курсів «Електропривід» і «Основи електропривода» для студентів інших спеціальностей електротехнічного, гірничого, механіко-машинобудівного факультетів вечірньої і заочної форм навчання.

Першим завідувачем кафедри (1966–1974) став Полтава Леонід Іванович (1907–1977), інженер-електрик, який закінчив Ленінградський індустріальний інститут у 1933 р., кандидат технічних наук, доцент (1940), працював в ДГІ у 1956–1974 рр.

Крюков Дмитро Кузьмич (1924–1989), інженер-електрик, випускник Новочеркаського політехнічного інституту (1948), доктор технічних наук (1969), професор (1971), працював в ДГІ у 1969–1989 рр., завідував кафедрою у 1974–1989 рр.

Воробйов Олександр Андрійович (1937–2003), інженер-електромеханік, закінчив ДГІ у 1959 р., кандидат технічних наук (1973), професор (1999), працював в ДГІ (НГУ) у 1963–2003 рр., завідував кафедрою у 1989–2002 рр.

О.С. Бешта,
д.т.н., професор,
член-кореспондент НАНУ

З 2002 р. завідувачем кафедри став Бешта Олександр Степанович (1957 р.н.), її випускник (1979), доктор технічних наук (2001), професор (2002), член-кореспондент НАН України (2012)

Кістяк колективу кафедри склали викладачі, які до цього працювали на кафедрі електрифікації гірничих робіт та промислових підприємств (доценти Л.І. Полтава, Д.К. Крюков, В.В. Магід-сон, асистенти О.А. Воробйов, В.Л. Дон-ченко, В.Е. Воскобойник, Г.Г. Каргін, М.М. Лещенко, В.А. Машковський).

У наступні роки колектив кафедри поповнювався, насамперед, за рахунок власних випускників: В.І. Кириченко (1967), А.А. Колб (1968), Б.Е. Аксельрод (1972), О.М. Галушко (1974), М.М. Казачковський (1975 р.), Н.І. Школа (1975 р.), В.Б. Зворикін (1976), С.М. Довгань (1978), С.Л. Ковальов (1978–1982), О.С. Бешта (1982), О.А. Яланський (1993 р.), А.В. Некрасов (1993–2001), В.А. Бородай (1994), Р.О. Петренко (1994), С.Б. Савченко (1999), О.В. Балахонцев (2002), О.О. Азюковський (2002), С.С. Худолій (2004), Д.В. Якупов (2004), Р.О. Боровик (2004), Є.Г. Худий (2004), А.А. Самойленко (2004), А.А. Сьомін (2006), О.В. Михайленко (2006), В.В. Барабан (2008), А.І. Прохоров (2008), Г.Г. Фурса (2008). Певну частку нових викладачів складали випускники інших ВНЗ: доценти В.К. Козло (1971–1991), В.П. Бондаренко (з 1973 р.), асистент А.А. Мусієнко (1987–1993).

За останні 30 років викладацький колектив кафедри зріс майже вдвічі (виключно за рахунок власних випускників) і на початок 2010/11 навчального року склав 18 осіб (з них: 2 професори, доктори технічних наук, 3 професори, кандидати технічних наук, 4 доценти, кандидати технічних наук та 9 асистентів).

Кафедра має 5 навчальних лабораторій, обладнаних електричними двигунами постійного та змінного струму, сучасними комплектними електроприводами та їх елементами, електричними апаратами, засобами перетворювальної техніки, мікропроцесорними засобами, промисловими роботами, системами числового програмного керування, логічними контролерами. Перший комп’ютерний клас кафедри з 13 персональними комп’ютерами почав діяти у 1997 р. Сьогодні у навчальному процесі використовуються 69 комп’ютерів.



Програмований контролер Twido в авторизованому центрі Schneider-еlectric
 

На базі кафедри у 2006 р. відкрито Авторизований навчальний центр французької компанії Schneider-electric та Vacon (Фінляндія).

У 1986 р. в рамках спеціальності «Електропривід та автоматизація промислових установок» кафедра розпочала підготовку фахівців за двома спеціалізаціями: «Електропривід та автоматизація промислових установок» і «Системи програмного керування промисловими установками і робототехнічними комплексами». З вересня 1996 р. кафедра перейшла на багаторівневу підготовку фахівців і нові навчальні програми спеціальності 8.092203 «Електромеханічні системи автоматизації та електропривід». Перший випуск бакалаврів відбувся у 2000 р. (48 осіб), а магістрів (7 осіб) – у 2001 р. За роки існування кафедрою випущено понад 2000 інженерів-електромеханіків, у тому числі понад 100 магістрів з електромеханіки.

З 2002 р. випускаються інженери-електромеханіки двох спеціалізацій спеціальності 7.092203: «Комп’ютеризовані електромеханічні системи автоматизації та електропривід загальнопромислових установок» і «Комп’ютеризовані електромеханічні системи автоматизації та електропривід гнучких виробництв».

Для студентів вищих навчальних закладів викладачами кафедри було видано понад 100 найменувань методичних розробок, а також 6 підручників і навчальних посібників.

Кафедра набула плідних зв’язків з навчальними закладами і компаніями України й Європи. Проводяться спільні дослідження з науковцями Національного університету «Львівська політехніка», Ройтлінгенського й Есслінгенського технічних університетів, Фрайберзької гірничої академії (Німеччина). Професор О.С. Бешта у 2005 р. був на стажуванні в кількох університетах Німеччини, а асистенти О.В. Балахонцев і С.С. Худолій – на короткотермінових курсах у фірмі Араtor Сопtrol (Польща). Компаніями Dacpol (Польща), Schneider-electrіс (Франція), Vacon (Фінляндія) передано кафедрі зразки сучасного електрообладнання і засобів автоматизації для потреб навчального процесу.



Доцент Олександр Балахонцев (на передньому плані) та асистенти Євген Худий і Сергій Худолій програмують сервопривід Lexium


Мобільний навчальний стенд для вивчення сервопривода Lexium в авторизованому центрі Schneider-electric
 

За роки існування кафедри основними сферами наукових інтересів її колективу були:

  • промислові випробування та удосконалення електроприводів кар’єрних екскаваторів-драглайнів (науковий керівник – доцент Л.І.Полтава);

  • інтенсифікація процесів подрібнення в рудорозмельних млинах та удосконалення їх електромеханічних систем (науковий керівник – професор Д.К. Крюков, згодом – професор В.І. Кириченко; замовники – Новокраматорський машинобудівний завод, інститути «МЕХАНОБР», «Механобрчормет», ВНИПИГорцветмет);

  • інтенсифікація розмиву глинистих руд у барабанних промивних машинах (дезінтеграторах-скруберах) і дослідження їх електропривода (науковий керівник – професор О.А. Воробйов; замовники – Іршанський ГЗК, Вільногірський державний гірничо-металургійний комбінат, ВНИПИГорцветмет);

  • комп’ютерне моделювання вентильних перетворювачів і складних систем електропривода (науковий керівник – доцент В.В. Магідсон; замовники ВНДІЕлектропривід, заводи: ХЕМЗ, «Електросила», Талліннський електромеханічний);

  • експериментальні дослідження режимів роботи електроприводів шахтних навантажувальних машин і оптимізація їх параметрів (науковий керівник – доцент В.К. Козло; замовники – інститути ВНДПІРудмаш, НДІКузбаселектромотор, Ясногірський машинобудівний та Костромський екскаваторний заводи);

  • розробка алгоритмів цифрового керування електроприводами верстатів з ЧПК і промислових роботів (науковий керівник – професор Д.К. Крюков; замовники – НВО «ЕТАЛ», завод «Красный Пролетарий» (Москва), Київський радіозавод, Інститут геотехнічної механіки).



Асистент Сергій Худолій виконує дослідження електропривода кульового млина в умовах ТОВ «Стройіндустрія» (м. Бахчисарай)
 

Сьогодні на кафедрі після кризи 2000-х років знову розгортаються наукові дослідження. Професор О.С. Бешта очолює дослідження, пов’язані з ідентифікацією параметрів електричних двигунів і автоматизованих електроприводів, розробкою автоматизованих стендів.

Продовжуються роботи з удосконалення електромеханічних систем млинів примусового подрібнення, розробки систем керування синхронними електроприводами (науковий керівник – професор В.І. Кириченко), модернізації електрообладнання кар’єрних екскаваторів (науковий керівник – професор В.Е. Воскобойник). Ведуться роботи з розробки алгоритмів керування електроприводами постійного і змінного струму з широтно-імпульсною модуляцією (науковий керівник – професор М.М. Казачковський).



Доцент Олександр Балахонцев, старший науковий співробітник Ілля Пельтек, асистент Євген Худий та молодший науковий співробітник Костянтин Уліцький після успішних випробувань електропривода обжигової печі
 

Кафедру метрології та інформаційно-вимірювальних технологій (з 2003 р.) у лютому 1906 р. було створено як кафедру електротехніки (за рішенням ради Катеринославського вищого гірничого училища). При кафедрі було організовано електротехнічну лабораторію, якою у 1906–1912 рр. керував перший завідувач кафедри, інженер Круковський Анатолій Володимирович.

Викладанню електротехніки в Катеринославському вищому гірничому училищі завжди приділялася велика увага. На початку роботи училища студенти отримували знання з електротехніки з курсу фізики. Першим викладачем фізики й електротехніки був інженер Усатий Семен Миколайович (згодом – професор Бакинського політехнічного інституту). В історії радянської науки С.М. Усатий відомий як педагог, який першим побачив талант великого радянського вченого Ігоря Васильовича Курчатова.

З 1912 по 1921 рр. кафедрою електротехніки завідував професор Іванов Микола Олександрович, який перейшов до Катеринославського гірничого інституту з Петербурзького політехнічного. Він, по суті, сформував цю кафедру і був її керівником. М.О. Іванов – один з видатних російських теоретиків в галузі електромеханіки. Він дієво вплинув на формування таких видатних учених, як Г.Є. Євреїнов і В.П. Нікітін.

У 1921 р. кафедру було реорганізовано у кафедру гірничої електротехніки, а з 1930 р. вона знову стала кафедрою електротехніки. У період 1964–1966 рр. зі складу кафедри відокремились кафедри промислової електротехніки та електричних машин.

Кафедрою завідували відомі вчені і педагогічні працівники: П.П. Піроцький (1933–1951), Б.Г. Іванов (1951–1955), І.О. Давиденко (1956–1959), М.Є. Куваєв (1959–1966), В.А. Подольський (1966–1976), М.Г. Поляков (1976–1987), В.А. Машковський (1987–2001).

В.І. Корсун,
д.т.н., професор

У лютому 2002 р. кафедру очолив доктор технічних наук, професор Корсун Валерій Іванович. За його ініціативи у 2003 році НГУ розпочав підготовку фахівців за напрямом «Метрологія та вимірювальна техніка». Кафедра стала випусковою і перепрофільованою у кафедру електро-техніки та метрології. З 2007 р. фахівці кафедри готують студентів за напрямом «Метрологія та інформаційно-вимірювальні технології», частково відновивши закриту в 1952 р. (у Дніпропетровському національ-ному університеті було відкрито фізико-технічний факультет) спеціальність з приладів і систем управління. Відбулося перейменування у кафедру метрології та інформаційно-вимірювальних технологій.

Сьогодні професор В.І. Корсун – член науково-методичної комісії МОН України і входить до складу групи фахівців з розробки стандартів вищої школи зазначеного вище напряму підготовки.

Протягом майже вікового періоду існування кафедри електротехніки на її основі створено декілька нових кафедр, між науковими і педагогічними фахівцями яких існували творчі зв’язки. Про таке співробітництво між кафедрами періоду 1899–1992 рр. досить широко викладено у книжках з історії ДГІ.

Електротехнічна підготовка інженерів на гірничому і заводському відділеннях спиралась не тільки на теоретичне вивчення електротехнічних дисциплін, а й на закріплення отриманих знань при виконанні практичних і лабораторних робіт, курсових проектів.

У створенні лабораторій кафедри і налагодженні її устаткування активну участь брали лаборанти Г.П. Євреїнов, С.І. Тельний та С.М. Купрін, які в подальшому стали відомими вченими.

У 1930 році кафедру електротехніки очолив доц. П.П. Піроцький, який до цього працював на кафедрі гірничої електротехніки і викладав навчальні дисципліни з рудникового зв’язку і сигналізації, застосування електрики у гірничій справі. З утворенням гірничо-механічного факультету і початком підготовки інженерів за спеціальністю «Гірнича електромеханіка» співробітники кафедри стали викладати навчальні дисципліни з загальної електротехніки, теоретичних основ електротехніки, електричних вимірювань та електричних машин.

Після повернення у повоєнні роки гірничого інституту з Караганди до Дніпропетровська колектив кафедри виконав значний обсяг робіт по відновленню зруйнованих лабораторій та організації навчального процесу. Лабораторії було оснащено спеціальними столами й укомплектовано переносними вимірювальними приладами.

Період з 1959 року характеризується збільшенням обсягу й ускладненням навчальної роботи кафедри. Через необхідність підготовки інженерів електротехнічного напряму і введення навчальних дисциплін з промислової електроніки й електротехнічних матеріалів значно розширився перелік і обсяг розділів навчальних програм дисциплін, що викладались на кафедрі. Це зумовило необхідність розвитку навчальної лабораторної бази і створення навчально-методичних розробок для виконання лабораторних робіт і проведення практичних занять. При цьому також збільшилась кількість методичних вказівок щодо виконання домашніх і курсових завдань. На той час кафедра мала у своєму складі дві лабораторії – електротехніки й електричних машин.

У 1964 році зі складу кафедри електротехніки виділилась кафедра промислової електроніки, а у 1966 році – кафедра електричних машин. Цим кафедрам було передано частину устаткування і приладів, а також лабораторію електричних машин.

У складі кафедри електротехніки залишилась лабораторія електротехніки, де проводились лабораторні роботи з усіх дисциплін, що викладались на той час на кафедрі (теоретичні основи електротехніки, електровимірювальна техніка, вимірювання електричних і неелектричних величин, теоретичні основи електротехніки і вимірювання, основи загальної електротехніки, електротехніка, загальна електротехніка, основи електротехніки).

У 1976–1987 рр. на базі лабораторії електротехніки було створено лабораторію теоретичних основ електротехніки. При цьому застаріле на той час устаткування було замінено на нові навчально-дослідницькі лабораторні столи типу УИЛС-1. Тоді ж було створено лабораторію електричних вимірювань і оснащено її навчально-лабораторними столами, укомплектованими сучасними вимірювальними приладами. Модернізація старих і створення нових лабораторій на кафедрі дали можливість перевести лабораторні заняття на фронтальний режим їх проведення.



Доценти Глухова Н.В. (зліва) і Біліченко Ю.М. (справа) проводять заняття з дослідження метрологічних характеристик давача напруги
 

На початок 1988 р. на кафедрі навчались студенти денного, вечірнього і заочного відділень. При цьому студентам електротехнічних спеціальностей викладались дисципліни з теоретичних основ електротехніки, основ метрології та електричних вимірювань. Що ж стосується студентів неелектричних спеціальностей гірничого, механіко-машинобудівного, шахтобудівного і заочного факультетів, то їм кафедрою викладались дисципліни з теоретичних основ електротехніки й електроніки, електротехніки й основ електроніки, загальної електротехніки.

З 1988 по 1990 рр. на кафедрі було виконано значний обсяг робіт по створенню лабораторії електротехніки, яку було оснащено сучасними лабораторними столами К-4822-2, що дозволили студентам виконувати дослідження електричних кіл, елементів та пристроїв електроніки, а також лабораторними установками ОЛ-12, призначеними для виконання лабораторних робіт з електричних машин. З розширенням діапазону напрямів підготовки фахівців з електротехніки, організацією двох факультетів (електротехнічного й інформаційних технологій), об’єднаних в Інститут електроенергетики, на кафедрі електротехніки було впроваджено новий блок навчальних дисциплін з метрології, електричних вимірювань, інформаційно-вимірювальної техніки, методів і техніки проведення експерименту.

У 2003 році кафедра стала випусковою з напряму підготовки «Метрологія та інформаційно-вимірювальні технології». З’явилися лабораторії інформаційно-вимірювальних технологій і метрології, електричних вимірювань, технологічних вимірювань, електротехніки й електроніки, електронних вимірювальних приладів. На сьогоднішній день лабораторія інформаційно-вимірювальних технологій та метрології функціонує на базі сучасного комп’ютерного класу, де студенти виконують лабораторні, курсові та дипломні роботи і проекти з дисциплін метрологічного й електротехнічного спрямування.



Випускники кафедри СЕП, асистенти Красовський П.Ю., Дрешпак Н.С., Іконнікова Н.С., за підготовкою нової лабораторної роботи
 

Оскільки кількість дисциплін, що викладаються на кафедрі, на початок 2011/12 навчального року дорівнювала 73, а кафедра почала готувати крім бакалаврів ще й магістрів і спеціалістів з метрології та інформаційно-вимірювальних технологій, то викладачами було виконано велику роботу по розробці нових лабораторних робіт і навчально-методичного забезпечення з різних видів занять. При цьому для існуючого комп’ютерного класу на базі використання сучасного програмного забезпечення було створено відповідні розрахункові завдання для вивчення дисциплін з теоретичних основ електротехніки, технічної електродинаміки, моделювання на ЕОМ, кваліметрії й управління якістю, віртуальних вимірювальних приладів, автоматичного управління, систем цифрової фільтрації, теоретичної метрології, теорії експериментальних досліджень, систем розпізнавання образів, основ контролю та технічної діагностики, теорії електричних сигналів і кіл тощо.

Навчальний процес на початку двадцять першого століття на кафедрі забезпечували професори, доктори технічних наук: В.І. Корсун (з 2002 р.), М.О. Костін (з 2002 р.), О.І. Михальов (з 2008 р.); професор, кандидат технічних наук М.Г. Поляков (1963–2007); доценти, кандидати технічних наук В.А. Машковський (з 1987 р.), Д.І. Матіїв (1981–2009), В.С. Хілов (з 1986 р.), В.Г. Тарасенко (з 1974 р.), Н.В. Глухова (з 2002 р.), Ю.М. Біліченко (з 2008 р.); доцент В.Т. Бєлан (з 2005 р.); старші викладачі Л.І. Крюкова (1963–2007), Л.І. Олійник (1980–2006), С.І. Чорний (з 1996 р.); асистенти В.В. Кійко (з 1999 р.), І.В. Коваленко (з 2003 р.), Н.О. Стогова (1990–2009 рр.), О.Ю. Долга (Карана) (з 2007 р.), І.В. Козіна (з 2007 р.), М.С. Кириченко (2006–2007 рр.), Н.А. Іконнікова (з 2009 р.), Н.С. Дрешпак (з 2010 р.).



Професор Корсун В.І., доценти Бєлан В.Т. і Біліченко Ю.М. проводять нараду зі студентами-метрологами – випускниками освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр»
 

Значний внесок у створення лабораторій кафедри й оформлення відповідного навчально-методичного забезпечення здійснили завідувач лабораторіями кафедри В.В. Корякін, старші лаборанти Л.І. Єгорова, О.П. Бельчицький та лаборант О.Г. Скроб.



Доцент Тарасенко В.Г. і асистент Долга О.Ю. перевіряють лабораторне обладнання перед проведенням занять
 

Період 1960-х років характеризується підсиленням співпраці з кафедрою ЕГР і ПП (пізніше – систем електропостачання) щодо підготовки науково-педагогічних кадрів, виконання науково-дослідних робіт та обладнання навчальних лабораторій

Кафедра СЕП мала потужний науково-дослідний сектор і розвинуту підготовку науково-педагогічних кадрів. Тому підвищення кваліфікації педагогічного складу кафедри здійснювалось за рахунок підготовки їх на кафедрі СЕП. Так були підготовлені канд. техн. наук: М.С. Захарова, Д.І. Матіїв, О.А. Свистельнік, Ю.А. Лідес, В.А. Боговаров, В.В. Захаров. Крім того, у зазначений період спільно з кафедрою систем електропостачання виконувалися науково-дослідні роботи з підвищення ефективності електроспоживання на підприємствах гірничо-металургійного комплексу держави.

Головним напрямом наукової роботи кафедри до другої світової війни була розробка і створення технічних засобів зв’язку і вимірювань для шахт. Очолював цю роботу на кафедрі електротехніки проф. П.П. Піроцький. Під його керівництвом співробітники кафедри І.О. Давиденко, О.І. Селищев та Ю.П. Міщенко розробили портативний пристрій для діагностики електродвигунів гірничих машин, що дав можливість виконувати вимірювання без відключення двигуна. Розроблені на кафедрі прилади й апарати випускались серійно для вугільної промисловості у навчально-виробничих майстернях ДГІ. Після війни на кафедрі велись науково-дослідні роботи з електробезпеки, електрифікації та автоматизації гірничих підприємств, в яких брали участь доценти А.В. Ітін і В.А. Подольський. До 1971 р. сформувались три наукових напрями, пов’язані з проблемами гірничої й електротехнічної промисловості: розробка нових прогресивних конструкцій шахтного електроустаткування, збагачувальних машин і апаратів; дослідження та вимірювання магнітних полів і їх вплив на роботу електромагнітних сепараторів; розробка і дослідження систем керування і пристроїв контролю профілю шихти під час завантаження доменних печей.



Старший викладач Чорний С.І. та асистент Коваленко І.В. проводять зі студентами чергову лабораторну роботу з теоретичних основ електротехніки
 

У 1976 р. під керівництвом доцента Полякова Миколи Георгійовича сформувався новий науковий напрям, пов’язаний із загальнодержавною проблемою економії енергоресурсів. Співробітники кафедри виконували наукові дослідження і впроваджували їх результати на промислових підприємствах, таких як Нижньодніпровський трубопрокатний завод ім. К.Лібкнехта, Дніпровський заводобудівний комбінат, Запорізький коксохімічний завод тощо. Було установлено наукові зв’язки з ведучими електротехнічними науково-дослідними інститутами СРСР. Тематику науково-дослідних робіт було включено до плану АН УРСР з проблеми «Наукові основи електроенергетики». Наукові розробки кафедри представлялись в якості експонатів на багатьох виставках. Прилад для контролю коефіцієнта потужності НКМ-1М, розроблений під керівництвом доцента М.Г. Полякова, було удостоєно диплому ІІ ступеня ВДНГ УРСР. Сьогодні за цією тематикою виконують наукові дослідження асистенти кафедри В.В. Кійко і О.Ю. Долга.



Колектив кафедри метрології та інформаційно-вимірювальних технологій (2011)
 

Крім цього напряму наукових досліджень на кафедрі мають місце ще два:

  • розробка прикладного і програмного забезпечення систем ідентифікації, контролю й управління технологічними процесами із застосуванням принципів адаптації, теорій нечітких множин та fuzzy-логіки, штучних нейронних мереж і хаотичної динаміки;

  • підвищення ефективності функціонування й удосконалення електроприводів гірничих машин.

Перший з цих напрямів почав розроблятися на кафедрі після призначення у 2002 р. завідувачем кафедри проф. В.І. Корсуна. Ним і на той час аспіранткою Н.В. Глуховою на базі використання fuzzy-логіки, нечітких множин і нейромережевих технологій було розроблено основні елементи системи підтримки рішень при управлінні гідротранспортом. Сьогодні ці роботи продовжуються спільно з професорами А.Ю. Дриженком і Л.Н. Ширіним. Вони стосуються створення систем енергозберігаючого управління транспортними системами глибоких кар’єрів і шахт.

Асистенти кафедри Н.А. Іконнікова, І.В. Коваленко й І.В. Козіна, а також здобувач К.В. Литвиненко під керівництвом професора В.І. Корсуна виконують роботи по створенню систем контролю і технічної діагностики промислових об’єктів з використанням принципів симетрії, теорій нейронних мереж і хаотичної динаміки.



Професор Хілов В.С. та м.н.с. Журко І.І. обговорюють чергові результати наукової роботи
 

Наукові дослідження з проблеми підвищення ефективності функціонування й удосконалення електроприводів гірничих машин виконуються під керівництвом доцента В.С. Хілова. Ці роботи з 1978 р. фінансувались Ново-Краматорським машинобудівним та Олександрійським електромеханічним заводами. У творчій співдружності з фахівцями зазначених колективів було проведено дослідно-конструкторські роботи по впровадженню мікропроцесорних пристроїв у системи управління шахтним підйомом.

Починаючи з 2000 р., поновлено роботи по створенню автоматизованих станків шарошечного буріння підривних свердловин зі спеціалістами виробничого об’єднання Центрального гірничо-збагачувального комбінату (м. Кривий Ріг), науково-виробничих підприємств «Позитрон» і «Сетан» (м. Жовті Води). За цим напрямом підготовлено і захищено докторську дисертацію доцентом В.С. Хіловим.

© 2006-2018 НГУ Інформація про сайт