Національний гірничий університет — відповідність Часу
Враження про кафедру



Патон Борис Євгенович
Президент Національної АН України, академік


Кафедра систем електропостачання Національного гірничого університету відсвяткувала своє дев’яносторіччя. І мені приємно відзначити, що тут з 1921 року починалася підготовка електромеханіків для вугільної та гірничорудної промисловості молодої країни рад. На кафедрі працювали відомі вчені, які зробили вагомий внесок у розвиток гірничої електротехніки, теорії електричних машин і апаратів для електрич-ного зварювання, що сприяло застосуванню їх у вугільній промисловості, електропроводів шахтних підйомних установок і управління ними, рудникового електричного освітлення й електровозного транспорту та ін. І сьогодні колектив кафедри розвиває кращі традиції своїх попередників. Продовжено розробку джерел живлення акумуляторних батарей рудникових електровозів, контактної електровозної відкатки, а також безконтактної передачі енергії рухомим об’єктам. Розроблено теорію та прилади, що знижують міцність залізистих руд перед їх подрібненням та ін. Результати вразливі. Останніми роками співробітниками кафедри у співавторстві роблено три наукових відкриття, отримано чотири державних премії в галузі науки і техніки.

Кафедра під керівництвом академіка Національної академії наук України Півняка Г.Г. успішно бере участь у виконанні державних наукових програм у галузі електрифікації й енергозбереження в гірничо-металургійному комплексі.

Позитивним є й те, що колектив кафедри приділяє велику увагу підготовці навчальної літератури. Тільки останніми роками з друку вийшов ряд підручників і навчальних посібників з електропостачання промислових і гірничих підприємств. Особливо хочу виділити підручник «Перехідні процеси в системах електропостачання» (автори: Г.Г. Півняк, В.М. Вино-славський, А.Я. Рибалко, Л.І. Несен), за який одержано Державну премію України в галузі науки і техніки 2005 року.

Вагомий внесок зроблено колективом кафедри у підготовку фахівців для промислових підприємств, наукових установ, вищих навчальних закладів не тільки для України, а й інших держав близького та далекого зарубіжжя.

Бажаю студентам творчого оволодіння знаннями, а професорсько-викладацькому складу – успіхів у педагогічній діяльності та наукових дослідженнях і розробках.



Полтавець Віктор Іванович
Міністр вугільної промисловості України
(1994–1996, 2007–2010)


З великим задоволенням щиро вітаю колектив кафедри систем електропостачання Національного гірничого університету!

Ваша кафедра, якою свого часу керував відомий науковець, професор Волотковський Сергій Андроникович і більше 35 років її очолює науковий фахівець зі світовим визнанням, академік НАН України Півняк Геннадій Григорович, посідає провідне місце в підготовці наукових та інженерно-технічних кадрів для електроенергетичного комплексу не тільки України, а й практично всіх країн СНД. Крім того, хочу підкреслити, що випускники кафедри успішно працюють в електроенергетичних підрозділах майже всіх галузей народного господарства України, Росії, Ізраїлю, Німеччини, Іспанії, Болгарії, Румунії, Казахстану, Узбекистану тощо. Така широка географія свідчить про те, що випускники кафедри мають хороші знання, пройшли необхідну професійну підготовку, що дозволяє їм якісно працювати в будь-якій країні світу в умовах ринкових відносин, а також підвищених вимог не тільки до рівня знань, а й уміння їх застосовувати.

Випускники кафедри стали знаними виробниками, які обіймають відповідальні пости в господарському комплексі держави, в тому числі у вугільній промисловості, організаторами робіт в наукових і навчальних закладах. Серед них – відомі вчені, лауреати державних премій, нагороджені орденами та медалями. Своєю працею й отриманими знаннями вони гідно затверджують і підтримують високий авторитет кафедри.

Кафедра відома високим рівнем навчального процесу з використанням новітніх засобів та обладнання для проведення занять і контролю знань. Успішність підготовки фахівців значною мірою зумовлена цілеспрямованою роботою над створенням сучасних підручників, навчальних посібників, лабораторій тощо. Книги з дисциплін «Перехідні процеси в системах електропостачання», «Електричні системи та мережі», «Експлуатація електроустановок», «Електрифікація гірничих робіт» й ін., підготовлені викладачами кафедри з залученням відомих вчених Національної академії наук України, Національних технічних університетів «Київський політехнічний інститут», «Львівська політехніка» тощо, мають одночасно високий науковий рівень і доступність до розуміння студентами під час самостійної роботи по вивченню дисциплін відповідно до вимог Болонського процесу.

Велику наукову, практичну і навчальну цінність мають роботи співробітників кафедри щодо забезпечення ефективного та безпечного використання електричної енергії в гірничо-металургійному комплексі.

Бажаю колективу кафедри нових досягнень у плідній праці, від якої залежить майбутнє нашої країни.

Стогній Борис Сергійович
Академік НАН України


Кафедра систем електропостачання Національного гірничого університету – одна з провідних ланок вищої школи по підготовці інженерів-електриків для гірничо-металургійної промисловості України. Очолює кафедру відомий вчений, академік НАН України Геннадій Григорович Півняк.

Під його керівництвом створено наукову школу з проблем гірничої та металургійної електроенергетики, зроблено три наукових відкриття. За результатами фундаментальних науково-дослідних робіт науковцями кафедри отримано чотири Державні премії України в галузі науки і техніки.

Колектив кафедри бере участь у різних інноваційних проектах щодо промислової енергетики й удосконалення електропостачання виробничих систем, а також Міжнародних наукових конференціях по підвищенню ефективності впровадження енергії.

Бажаю колективу кафедри систем електропостачання завжди бути в авангарді підготовки висококваліфікованих фахівців для електроенерге-тичної галузі нашої держави.


Шидловський Анатолій Корнійович
Академік НАН України


З великим задоволенням відгукнувся на пропозицію викласти свої думки про навчальну, видавничу та наукову працю колективу кафедри систем електро-постачання Інституту електроенергетики Національного гірничого університету.

Я мав можливість спостерігати за діяльністю кафедри, починаючи з шістдесятих років минулого сторіччя. Тоді кафедру електрифікації гірничих робіт і промислових підприємств очолював видатний вчений і талановитий організатор, заслужений діяч науки і техніки УРСР, професор Сергій Андроникович Волотковський.

Це була обдарована й інтелігентніша людина, вимоглива до себе та своїх соратників по роботі. Його зусиллями було створено колектив, який завжди відрізнявся високою вимогливістю до ступеня своїх знань, уміння донести ці знання до студентів, забезпечити високий рівень підготовки фахівців для промисловості, сільського та комунального господарства.

Можу з радістю констатувати, що цей творчий хист, рівень знань і вимогливість дозволяють колективу кафедри і сьогодні готувати висококваліфікованих спеціалістів для народного господарства. Це підтверджується тим, що в минулому і тепер випускники кафедри завжди мали і мають дуже привабливі пропозиції з працевлаштування. Вони обіймали й обіймають високі посади: заступники міністрів, начальники департаментів міністерств та відомств, головні енергетики виробничих об’єднань і міністерств, директори та головні інженери проектних організацій тощо.

Колектив кафедри виховує вчених найвищого рівня. Випускник кафедри Геннадій Григорович Півняк став академіком НАН України. Підготовлено ряд докторів наук, професорів (Випанасенко С.І., Заїка В.Г., Разумний Ю.Т., Шкрабець Ф.П. й ін.) і велику кількість кандидатів технічних наук.

Приємно зазначити, що кафедра вела і проводить сьогодні значну роботу по підготовці навчальної літератури. Свого часу мене дуже приємно вразила фундаментальна праця проф. С.А. Волотковського «Рудничная электровозная тяга» (1981 р.). У створенні цього видання С.А. Волотковському допомагали Г.Г. Півняк, В.Д. Фурсов, Г.А. Кігель та інші. Це видання було відзначене Державною премією УРСР і не втратило актуальності в наші дні. У ті роки було випущено значну кількість підручників і навчальних посібників з електрифікації гірничих робіт, електропривода.

Творча наснага по виданню навчальної літератури має місце і сьогодні. Завідувач кафедри, академік Г.Г. Півняк зумів створити такий колектив, коли значна частина викладачів бере участь у підготовці підручників, навчальних посібників і методичних вказівок. Дуже приємно, що до цієї роботи залучаються вчені НАН України та вищих навчальних закладів Києва, Львова, Донецька, Москви, Єкатеринбурга.

З великого ряду робіт, що видані останнім часом, хочу звернути увагу на такі роботи, як: «Перехідні процеси в системах електро-постачання», «Особливі режими електричних мереж», «Електричні мережі систем електропостачання», «Електропостачання гірничих підприємств», «Експлуатація електроустановок», «Електромагніта сумісність в системах електропостачання», де я був співавтором або давав рецензію-рекомендацію до видання з грифом Міносвіти.

Зрозуміло, що колектив з таким науковим потенціалом, як у кафедри СЕП, не може стояти осторонь від наукових досліджень. Результати наукових робіт кафедри присвячені широкому аспекту проблем сучасної електроенергетики. Їх рівень вражає глибиною і новизною результатів.

Наведене показує, що колектив кафедри, який очолює видатний вчений, академік Г.Г. Півняк, – на підйомі, йому до снаги нові творчі успіхи в підготовці фахівців та розробці нових наукових відкриттів.


Садовой Олександр Валентинович
Проректор з наукової роботи Дніпродзержинського державного технічного університету


Пам’ятаю відповідальний для мене день – заслуховування моєї докторської дисертації на засіданні кафедри систем електропостачання у 1991 році. Я вже знав, що докладати дисертацію перед фахівцями найвідомішої в Союзі кафедри з електрифікації – це дуже відповідальний момент, тому що міжкафедральний семінар ЕТФ та спеціалізована рада по захисту дисертацій з моєї спеціальності при університеті складалися на той час переважно з фахівців цієї ж кафедри.

Пройшло 20 років. Я ближче познайомився з викладачами та вченими кафедри, факультету, Інституту електроенергетики (ІЕЕ), гірничим університетом. Усі ці роки кафедра для мене асоціювалася з виданням монографій, підручників, захистом дисертацій, кузнею наукових і педагогічних кадрів, випуском інженерів та магістрів за трьома спеціальностями двох напрямів: «Електротехніка та електротехнології» і «Електромеханіка».

Робота у ВАК України, методичній раді ДАК та науковій раді МОН України, наша спільна праця у спеціалізованих радах при НГУ з керівниками і співробітниками кафедри зміцнювала мої стосунки з вченими кафедри, надихала на творчі відносини та співробітництво. За ці роки 5 дисертацій співробітників моєї кафедри пройшли ретельну експертизу кафедри СЕП і були захищені у спецраді НГУ. По декількох дисертаціях співробітників кафедри я виступав опонентом. Особисте задоволення мав від творчої співпраці з рецензування монографій та підручників, які готувала кафедра СЕП. Постійними були і є наші творчі зустрічі на наукових конференціях і форумах, участь студентів у конкурсах та олімпіадах, що проходять на базі споріднених кафедр НГУ і ДДТУ. Така присутність кафедри в найважливіших інституціях, форумах взагалі точках прийняття рішень вражає.

Значимість для суспільства роботи, яку проводе кафедра під керівництвом академіка НАН України Г.Г. Півняка, важко переоцінити. Насамперед, ця кафедра дала життя багатьом іншим кафедрам у рідному університеті, виховує науково-педагогічні кадри для багатьох інститутів, тут підготовлено багато видатних вчених, лауреатів державних премій України, відомих керівників з енергетики, наукових працівників для галузевих інститутів і промисловості.

Кафедра СЕП постійно розвивається й саме тому готує сучасних та унікальних фахівців для науки і промисловості. Саме тому вона є прикладом для наслідування та вивчення досвіду та заслуговує на велику пошану і вдячність своїх учнів та прихильників.


Жмуренко Віталій Григорович
Президент Дніпропетровської торгово-промислової палати


Як човен назвете, так він і попливе – народна мудрість. Який професійний фундамент отримаєш у навчальному закладі, таке життя на ньому і побудуєш. Тепер, уже з висоти років і досвіду, скажу більше: студенти-гірники всіх поколінь, які пройшли через кафедру систем електропостачання, отримали не лише міцні крила для кар’єрного зльоту, а й так необхідний на життєвому шляху моральний і духовний стрижень. Як на мене, то цей гарт не менш важливий. А дали його від власної душі й серця прекрасні, закохані у свою справу люди – колектив кафедри СЕП.

Ми познайомились, дивно говорити, аж у минулому тисячолітті, в далекому 1970 році, коли я, відслуживши строкову, прийшов на підготовче відділення гірничого інституту. Ставши наступного року студентом електротехнічного факультету, практично «прописався» на кафедрі. Приваблювало все: нові та цікаві для звичайного сільського хлопця дисципліни, величезні аудиторії й непогано, як на той час, оснащені лабораторії, інтелект і науковий потенціал викладачів.

Ми не просто вчилися у них. Ми, нехай вибачать мою зухвалість заслужені педагоги, товаришували, захоплювалися ними, знали про них, здавалося, все. Досконало орієнтувалися у багатотомній бібліотеці, збиранню якої присвятив добру частину свого життя професор Сергій Андроникович Волотковський. Спостерігали здорові амбіції тодішнього доцента Геннадія Григоровича Півняка, що просто приречені були втілитися у значні наукові, організаторські й адміністративні досягнення. І це сьогодні є реальністю. По доброму заздрили міцно пов’язаним між собою і так щиро відкритим для інших братам Трифоновим – Володимиру Даниловичу і Василю Даниловичу. Оскільки Володимир Данилович пізніше був науковим керівником моєї дипломної роботи, я мав змогу ще більше зблизитися з цими людьми, інтелігентами вищого ґатунку. Донині пам’ятаю, як Володимир Данилович переконував мене розвинути диплом у дисертацію, пропонував допомогу, та я вибрав інший шлях – практичної діяльності, і він з розумінням поставився до цього вибору.

Андрія Івановича Кур’яна, декана електротехнічного факультету, ми називали батьком, і це йшло від душі, бо не помічати, не цінувати його безмежну турботу було б просто злочином.

Не забулися емоційні лекції доцента Віктора Дмитровича Фурсова, хоча здавалося б, що може бути емоційного і взагалі цікавого в предметі «Електричні частоти станцій і підстанцій»! Але ж він вмів подати матеріал будь-якої складності винятково доступно, як і тоді асистент, а нині доцент кафедри Валерій Харитонович Чирва.

На третьому курсі мене обрали секретарем комсомольського бюро факультету, а вже через рік довірили очолювати комітет комсомолу всього вузу. Понад шість тисяч комсомольців – юнаків, дівчат, особистостей! Це була висока честь, але й відповідальність чималенька. Куди йшов зі своїми, тепер уже не тільки навчальними, а й громадськими проблемами? Знову ж таки, на «свою» кафедру. І вислуховували, й радили, й співчували, коли треба, а то й прочухана могли дати, якщо, скажімо, за комітетськими справами забував про власне навчання. Ще через два роки вже був заступником секретаря парткому – і пішло-поїхало! Робота з людьми потребувала повної віддачі, велетенської напруги, двадцяти чотирьох годин на добу.

Склалося так, як склалося. Робота з людьми – то як вир, поглинає з головою. Відповідальність за справу, колектив, тих, хто довірив тобі свої знання, вміння, а, по великому рахунку, й життя своє та родини – це треба відчувати кожною клітиною. І самому повсякчас бути гідним звання керівника. Потім – власна сім’я, син, онуки. Озираючись (а не звертатися до витоків – то гріх), розумієш: усім кращим, що маєш, ти зобов’язаний батькам і вчителям – вам, мої дорогі педагоги з кафедри систем електропостачання Національного гірничого університету. Ви – то дійсно, як колись говорили, кузня кадрів. Тільки виковуєте не формальні «трудові одиниці», а ставите на крило людину, характер, професіонала, особистість.

Низький уклін вам за це. Хай щастить і надалі на обраному шляху!


Косолапов Анатолій Федорович
Проректор з фінансово-економічної роботи НГУ


Обертаючись назад, думаєш, як все одночасно випадково і закономірно у цьому світі... Сьогодні, коли не уявляєш свого життя без гірничого, у пам’яті постають події далекого 1965 року, коли я обрав для вступу навчальний заклад і спеціальність «Електропостачання підприємств», що була на той час серед вузів м. Дніпропетровська лише в гірничому інституті.

Дуже вдячний викладачам, які були не тільки високими професіоналами, а й ставились до студентів з повагою, ніколи не принижували, володіли почуттям гумору, що робило атмосферу на лекціях і практичних заняттях невимушеною і дружньою.

Після закінчення ДГІ я залишився працювати на кафедрі електрифікації гірничих робіт і промислових підприємств, яку очолював на той час Заслужений діяч науки і техніки, професор Сергій Андроникович Волотковський. На кафедрі працювали представники старшого покоління – доценти Семен Рафаїлович Маймін, Віктор Дмитрович Фурсов і велика група молодих викладачів, вихованців кафедри.

Під керівництвом доцента Трифонова Вас. Д. почали працювати над дисертаційною роботою, проте обставини склалися інакше. Моє захоплення кіноаматорством, успіхи Народної кіностудії при нашому вузі стали причиною запрошення мене обласним профспілковим комітетом на роботу директором обласного кіноклубу.

Ця різнопрофільна робота протягом 10 років заклала фундамент досвіду, що дозволив мені опанувати згодом непросту роботу на посаді проректора з господарської роботи Дніпропетровського гірничого інституту ім. Артема, до якої я приступив у вересні 1987 року.

Сказати, що було важко – мало. З перших днів я почав працювати з величезним напруженням. Проте підтримка ректора Г.Г.Півняка, головного інженера З.І.Чарного, багатьох деканів, завідувачів кафедрами і просто викладачів допомогла мені витримати іспит. Але, не зважаючи на весь свій попередній досвід, справжнім проректором я став не раніше, ніж через три роки. Я вчився у колег і підлеглих, зміцнював зв’язки з вуглевидобувними підприємствами, знайшов порозуміння в непростих стосунках з головним бухгалтером Яковлєвим А.С.

Окрім того, я повернувся в якості асистента на рідну кафедру, яку очолив Г.Г.Півняк, проводив лабораторні заняття з предмету «Електричні мережі і системи».

Поступово мої обов’язки були ректором розширені в частині оперативного управління фінансовими службами університету, редакційно-видавничим комплексом...

Сьогодні, обертаючись назад, я вдячний своїй долі. Робота в рідному вузі стала суттю мого життя. Я не уявляю своєї подальшої діяльності за межами Національного гірничого університету, яку б посаду на подальше мені не запропонували.

«В одну воду двічі увійти неможливо», а мені це вдалося – я повернувся до гірничого вдруге і тим щасливий...



Гончаров Володимир Борисович
Кандидат технічних наук, доцент


Вперше я зустрівся з кафедрою систем електропостачання, коли вступив до Дніпропетровського гірничого інституту ім. Артема у 1967 році. Після здачі вступних іспитів, знайшовши своє прізвище у списках зарахованих, я вирушив старовинними коридорами будівлі першого корпусу і в його надрах знайшов лабораторії з цілком незрозумілим для мене, вчорашнього школяра, електричним обладнанням, яке на той час вразило моє уявлення та збудило інтерес.

Починаючи з третього курсу, я вже брав участь у науково-дослідних роботах кафедри. Мені пощастило, я був залучений до великого проекту розробки та дослідження безконтактного електричного транспорту для вугільних шахт. Моїм першим і беззмінним вчителем і керівником був Геннадій Григорович Півняк. Тоді ще молодий кандидат технічних наук, захоплював нас, починаючих вчених, своєю енергією та цілеспрямованістю.

По закінченні інституту, відпрацювавши один рік за державним розподіленням, я повернувся до наукової роботи, вступив до аспірантури ДГІ. Ці роки зрілої молодості та роботи на кафедрі були чудовою школою в багатьох аспектах: у науковій діяльності, викладанні й просто житті. Атмосфера щирості, взаємодопомоги, дружби була заслугою керівників кафедри: Сергія Андрониковича Волотковського та Геннадія Григоровича Півняка. Моральні засади, що панували на кафедрі, й академічні знання допомагали нам захищати дисертації, отримувати звання і нагороди, втілювати у життя наукові ідеї. Ми щиро вірили в те, що ми робили.

Змінювалося місто та ставав кращим і більш облаштованим наш інститут. Будувалися нові корпуси, розширювалась кафедра. Ми дорослішали, їздили на семінари, брали участь у конференціях, читали лекції за кордоном. Спілкування зі співробітниками заводів і проектних організацій у Донецьку, Луганську, Таллінні переростало в дружбу, що триває й сьогодні.

Життя склалося так, що я змінив своє місце проживання та переїхав до Сполучених Штатів Америки. Нова країна, новий життєвий устрій, культура, мова – все було непросто. Але знання, вміння, життєвий гарт, отримані під час роботи на кафедрі, допомагають мені знайти вирішення проблем у нових умовах.

Для мене, як і для більшості моїх товаришів, кафедра була не просто місцем роботи, це був наш дім і наша сім’я. Я завжди відчуваю свій зв’язок з кафедрою, стежу за успіхами своїх колег і пишаюся ними.

© 2006-2017 НГУ Інформація про сайт